висідати
ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИ розм., ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або протискуючись). — Док.: ви́сісти, зійти́, ви́йти, ви́садитися, злі́зти, ви́лізти. Висівши з вагона, пішов (Василь), розглядаючись за людьми (Д. Бедзик); На станції сходимо разом (М. Коцюбинський); Софія виходить з екіпажу (Леся Українка); Він нагадував пасажира, який щойно зійшов з поїзда й поспішає додому (М. Ю. Тарновський); Швидко й безшумно козаки висадилися з човнів і залягли біля крайніх осель (С. Добровольський); — Ану злазь (із воза), Левантино, бо оце вже ми й приїхали (Б. Грінченко); Повозки були повнісінькі! З їх почали вилазити панни, паничі (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- висідати — висіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- висідати — -аю, -аєш, недок., висісти, -сяду, -сядеш, док. Сходити на землю, залишаючи віз, вагон, судно і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висідати — ВИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІСТИ, сяду, сядеш, док. Сходити на землю, залишаючи автомобіль, вагон, судно і т. ін. Краще всього висідати на якійсь невеличкій залізничній станції, серед дрімучого, безкрайого лісу (Остап Вишня); Висідаючи на берег... Словник української мови у 20 томах
- висідати — висіда́ти виходити (із поїзда, трамвая, автобуса тощо)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- висідати — ВИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІСТИ, сяду, сядеш, док. Сходити на землю, залишаючи віз, вагон, судно і т. ін. З трамвая він висідав з усміхом на обличчі (Загреб. Словник української мови в 11 томах