витися

ВИ́ТИСЯ (про рослини — обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́ рідше; ОБВИВА́ТИ що, ПОВИВА́ТИ що (собою). — Док.: поплести́ся, пови́тися, обви́тися, обплести́ся, обви́ти, пови́ти. Високими стеблинами рожа червона стоїть, а синенькі паничі кручені круг неї в'ються (Б. Грінченко); В лузі на калину Плететься ожина (пісня); Плющ повивсь по тім балконі, Де вродливиця була (Леся Українка); Повзуть гліцинії, не знаючи утоми, Все вище й вище (М. Рильський); Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів'ялу грушу (П. Воронько); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич).

ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.), ЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко з ким, ВПАДА́ТИ (УПАДА́ТИ) за ким, біля (коло) кого, рідко до кого, ПРИПАДА́ТИ біля кого, ЖЕНИХА́ТИСЯ з ким, рідко на кого, ЗАГРАВА́ТИ до кого, з ким, ЗАЙМА́ТИ кого, ЖАРТУВА́ТИ з ким, ФЛІРТУВА́ТИ з ким, ВИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) біля кого й за ким, ВОЛОЧИ́ТИСЯ за ким, розм., СТРІЛЯ́ТИ за ким, розм., ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ (ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ) за ким, розм., БІ́ГАТИ за ким, розм., ЖИРУВА́ТИ за ким, розм., РОМАНСУВА́ТИ з ким, рідко, ЧІПЛЯ́ТИСЯ розм., ГОРНУ́ТИСЯ до кого, розм., ЛИ́ПНУТИ до кого, розм., ПРИЛИПА́ТИ до кого, розм. Усі знали, що старшина надстрокової служби Боря Смалець залицявся до Поліни (М. Зарудний); — Ще наче вчора був молодим, до дівчат лицявся... (О. Гончар); А колись же було — за нею упадав Гордій Чуприна. Не раз помічала на собі його палкі погляди (І. Цюпа); Почав я коло Наді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (О. Ковінька); Забув Грицько про великий посаг, який думав затягти за жінкою, годі думати про якусь незвичайну красу, — давай лицятися та женихатися з Христею (Панас Мирний); Конюх носив заміс тіткам, загравав до Онисі Безверхої, яка боялася навіть зиркнути на нього і нахиляла лице якомога нижче (Є. Гуцало); А козак дівчину та й вірненько любить, А зайнять не посміє (пісня); (Гострохвостий:) Ви думаєте, що я нечесно жартую з Оленкою? Вірте мені, я чоловік чесний (І. Нечуй-Левицький); — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (А. Головко); (Павлущенко:) Мені вже й так обридло у женихівському сословії перебувать..! Ходи до їх та тілько облизуйся, як панночка з іншими романсує! (Олена Пчілка); Сама Христя хвалилась учора, що Легейдин Карпо чіпляється (А. Головко).

ЗВИВА́ТИСЯ (про дорогу, річку і т. ін. — мати вигини, зигзаги), ВИГИНА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ, ПЕТЛЯ́ТИ, ЗМІЇ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ, УВИВА́ТИСЯ (ВВИВА́ТИСЯ) розм., ГАДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПЕТЛЮВА́ТИ діал. Звившись гадюкою, пославсь (шлях) од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану (Панас Мирний); Оце тая стежечка Ізвивається (І. Франко); Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода — Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (пісня); Крута і звивиста дорога весь час зміїлася вздовж Ляториці (С. Журахович); Від хутірця один шлях вився — увивався до.. гаю (Марко Вовчок); І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава (З. Тулуб); Із заходу на схід петлював маленький струмок (В. Козаченко).

КРУЖЛЯ́ТИ (рухатися, описуючи кола), КОЛУВА́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., КРУЖИ́ТИ розм., КРУЖИ́ТИСЯ розм., КРУГЛЯ́ТИ діал.; КРУТИ́ТИСЯ, ЗВИВА́ТИСЯ (перев. літаючи); КОЛЕСУВА́ТИ розм., КОЛЕСИ́ТИ розм. (літаючи, їздячи, ходячи); ВИ́ТИСЯ (літаючи). Кружляють літаки вгорі, І голуби в диму кружляють (Л. Первомайський); Сонце по небі колує (І. Франко); Стрикізки кружали невтомно над водою (О. Кобилянська); Ворон бачив Остряницю й Хмеля, Над полтавським боєм кружеляє (А. Малишко); Тухольські молодці з криком, мов ворони, кружили довкола становища ворогів (І. Франко); Граки все кругляли побіля своїх гнізд (Л. Яновська); В небі крутились білі мартини й чайки (І. Нечуй-Левицький); У високому небі звиваються птахи (О. Гончар); В її (Тухольщини) лазуровім, чистім повітрі.. колесує орел-беркут (І. Франко); В'ється вороння З ранку до півдня (А. Малишко).

КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ (про волосся — завиватися кучерями), ВИ́ТИСЯ, ЗАКРУ́ЧУВАТИСЯ. — Док.: закучеря́витися, зави́тися, закрути́тися. Золотисте волосся, заплетене в товсту косу, кучерявилось над чолом і на скронях (П. Колесник); Чорне волосся вилося кучерями (І. Нечуй-Левицький); Дівчина прийшла без шапки, і темно-золотаві кучері густо закрутились аж на плечах (О. Копиленко).

ПІДНІМА́ТИСЯ (переміщатися вгору, у вище положення), ПІДІЙМА́ТИСЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗНІМА́ТИСЯ, ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ (ПІДТЯГА́ТИСЯ), ПІДХО́ДИТИ, ВИ́ТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ЗВО́ДИТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ (ПНУ́ТИСЯ) розм., ЗНО́СИТИСЯ розм., ЛІ́ЗТИ розм., ПІДБИВА́ТИСЯ розм., ЗБИВА́ТИСЯ діал. — Док.: підня́тися, підійня́тися, піднести́ся, підвести́ся, здійня́тися, зня́тися, підтягну́тися (підтягти́ся), підійти́, пови́тися, звести́ся, знести́ся, підби́тися, зби́тися. — Все нібито гаразд, аж раптом вони (діти) встругнуть вам такий вчинок, що у вас опадають руки й заразом піднімається волосся (В. Підмогильний); Дим од багаття підіймався під синє гаряче небо вище од діброви (І. Нечуй-Левицький); Напружена підноситься рука (В. Стус); Тихо попливла (хмарка) понад водою.., поволі підвелась, немов насилу, і вгору піднялась (Леся Українка); Сніжинки з інеєм ще більш закрутилися, стовпом здіймаючись угору (Панас Мирний); Скоро за червоним "Запорожцем" тільки курява знялась (І. Сочивець); При густому травостої випаровування води з поверхні ґрунту значно зменшується, тому солі не підтягуються до поверхні ґрунту, а нагромаджуються в рослинах (з наукової літератури); Дим.. курився рухливими кучерями хмар, підходив угору (Г. Епік); Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський); Міцний димок повився над головами матросів (В. Кучер); У Кривди наморщилося чоло, біле пасмо щетинястого волосся звелось на проділі (Р. Іваничук); З білих димарів Дим угору зноситься рожевий (М. Рильський); Сходить сонце, як прапор, і прапор лізе на щоглу, як сонце (Ю. Яновський); Курява підбилася вгору, мов хмара (І. Нечуй-Левицький); Темна густа мряка обгортала її непрозорим туманом, збивалася вгору (Н. Кобринська).

ПЕРЕЛИВА́ТИСЯ (звучати тонами, що переходять один в інший), РОЗЛИВА́ТИСЯ, ВИ́ТИСЯ поет. Згори лине жайворонкова пісня; доноситься голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається (Панас Мирний); Ох же й ладно, ох же й дзвінко Розливається гармонь (В. Бичко); Тужить та в'ється в яру дівочий спів (С. Васильченко).