витися

ВИ́ТИСЯ, в'ю́ся, в'є́шся, недок.

1. Обвиватися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини).

Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко);

Густо-зелений плющ вився по кам'яній стіні (В. Кучер);

Сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (О. Гончар);

Під вікна вився виноград зелений, Немов землі несказані думки (М. Вінграновський);

// Закручуватися кучерями або бути кучерявим, непрямим (про волосся).

Чорне кучеряве волосся .. чудовно вилося коло білого чола (Панас Мирний);

Коло вух і на шиї [молодички] вилося, вибившися з-під очіпка, непокірне русяве волосся (Б. Грінченко);

Кучері ясні та легкі вилися над чолом лагідним (Леся Українка).

2. Робити звивисті рухи.

Гадюки вилися клубками (І. Котляревський);

Ох, як там коні в'ються, що рвучкі, що грізні! (К. Гриневичева);

// Вигинатися, корчитися.

– Ой! Ой! Ой! – стогнав Ґава, держачися за литку правої ноги і в'ючися по землі. – Ой, болить! (І. Франко);

Вітя стогне й в'ється од подвійного болю – морального й фізичного (С. Васильченко);

Вона вилася на постелі, як навіжена, з болю й колотьби (П. Козланюк);

// Рухатися навколо чого-небудь; крутитися, обертатися.

В контору артілі вбіг Прокіп: картуз на потилиці, черемхове пужално так і в'ється в руках, обличчя розгублене, піт очі заливає (Григорій Тютюнник);

Веретенце завжди в'ється тихо .. Скільки ж ти напряла, Стоянихо, за свої літа тонкої пряжі? (П. Воронько);

// Рухатися закручуючись.

Виють і в'ються мотками безконечних, поплутаних білих дротів завірюхи (Б. Антоненко-Давидович);

Богдан цапнув рукою по воді й ухопився за тверде, мов дерев'яне, змійовисько линви й почав тягти його.., коли ж натяг, загріб у той бік, звідки вилася линва (І. Білик).

3. Протікати, пролягати, маючи звивисту форму (про річку, дорогу і т. ін.).

Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода – Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (з народної пісні);

Вузенькі, майже невидні стежки в'ються між золотистою пшеницею (О. Кобилянська);

Білою змією в'ється дорога (Г. Хоткевич);

Балка була продовженням долини, де тихо вилась річка Уга (О. Копиленко);

Стежка вилася по зелених левадах з ясно-білими, у квіту, кущами калини (В. Дрозд).

4. Літати, кружляючи в повітрі.

Столітні липи ожили: на кожній гілці, коло кожної квітки вилася .. бджола (Панас Мирний);

Над церквою кричать стрижі. В синьому небі, в сліпучому зеніті вони в'ються зграями над гарячо-золотим хрестом (І. Багряний);

* Образно. Не раз і не два молоді гості, всі хороше повбирані, вилися роєм по блискучих світлицях та дорогих килимах (І. Нечуй-Левицький);

// Клубочачись, підніматися в повітря (про дим, пил і т. ін.).

Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський);

І всі ринуть туди, де хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум'я... (М. Коцюбинський);

Вились високо вгору стрункі дими (Василь Шевчук);

// Колихатися, маяти в повітрі.

Люди, обличчя, одежина, .. в'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні (Марко Вовчок);

Чи над лавами ще в'ється Корогва хрещата наша? (Леся Українка).

5. Часто перебувати біля кого-небудь, всіляко виявляючи свою увагу; крутитися.

Несе Галя воду, коромисло гнеться. За нею Іванко, як барвінок, в'ється (з народної пісні);

[Наталка:] Коло мене хлопці в'ються І за мене часом б'ються (І. Котляревський);

А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене, і щебечуть – мої соловейки (Марко Вовчок);

Біля мене всі товчуться – І веселі діти в'ються (Л. Глібов);

– Зацвітає наша Марія, мов калина, в'ються біля неї парубки (В. Кучер).

6. перен. Бути відчутним, безперервно виявляючись (про почуття).

В його серці туга в'ється (Леся Українка);

– Хто ж вона? – злився [Яків] на гордовиту дівчину і чув, що, крім злоби і цікавості, щось інше вилося навколо серця (М. Стельмах).

7. перен. Звучати переливчасто.

І ось раптом .. почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха (М. Коцюбинський);

Тужить та в'ється в яру дівочий спів (С. Васильченко);

І нова пісня виплива, як цвіт, Колишеться, і в'ється над степами, І плаче, ніби жалібний мотив У казці про калину та братів (М. Рильський).

◇ (1) Ви́тися (звива́тися, крути́тися, викру́чуватися і т. ін.) в'юно́м (ли́сом) біля (навколо, коло) кого – підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось.

Як відходили [панотчики], то червоний ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович);

Біля нього [Піскового] в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле);

Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк).