витися
ВИ́ТИСЯ, в'ю́ся, в'є́шся, недок.
1. Обвиватися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини).
Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко);
Густо-зелений плющ вився по кам'яній стіні (В. Кучер);
Сивіють величезні, обтяжені росою листки папороті, в'ється низом колюча ожина (О. Гончар);
Під вікна вився виноград зелений, Немов землі несказані думки (М. Вінграновський);
// Закручуватися кучерями або бути кучерявим, непрямим (про волосся).
Чорне кучеряве волосся .. чудовно вилося коло білого чола (Панас Мирний);
Коло вух і на шиї [молодички] вилося, вибившися з-під очіпка, непокірне русяве волосся (Б. Грінченко);
Кучері ясні та легкі вилися над чолом лагідним (Леся Українка).
2. Робити звивисті рухи.
Гадюки вилися клубками (І. Котляревський);
Ох, як там коні в'ються, що рвучкі, що грізні! (К. Гриневичева);
// Вигинатися, корчитися.
– Ой! Ой! Ой! – стогнав Ґава, держачися за литку правої ноги і в'ючися по землі. – Ой, болить! (І. Франко);
Вітя стогне й в'ється од подвійного болю – морального й фізичного (С. Васильченко);
Вона вилася на постелі, як навіжена, з болю й колотьби (П. Козланюк);
// Рухатися навколо чого-небудь; крутитися, обертатися.
В контору артілі вбіг Прокіп: картуз на потилиці, черемхове пужално так і в'ється в руках, обличчя розгублене, піт очі заливає (Григорій Тютюнник);
Веретенце завжди в'ється тихо .. Скільки ж ти напряла, Стоянихо, за свої літа тонкої пряжі? (П. Воронько);
// Рухатися закручуючись.
Виють і в'ються мотками безконечних, поплутаних білих дротів завірюхи (Б. Антоненко-Давидович);
Богдан цапнув рукою по воді й ухопився за тверде, мов дерев'яне, змійовисько линви й почав тягти його.., коли ж натяг, загріб у той бік, звідки вилася линва (І. Білик).
3. Протікати, пролягати, маючи звивисту форму (про річку, дорогу і т. ін.).
Там, де Ятрань круто в'ється, З-під каменя б'є вода – Там дівчина воду брала, Чорнобрива, молода (з народної пісні);
Вузенькі, майже невидні стежки в'ються між золотистою пшеницею (О. Кобилянська);
Білою змією в'ється дорога (Г. Хоткевич);
Балка була продовженням долини, де тихо вилась річка Уга (О. Копиленко);
Стежка вилася по зелених левадах з ясно-білими, у квіту, кущами калини (В. Дрозд).
4. Літати, кружляючи в повітрі.
Столітні липи ожили: на кожній гілці, коло кожної квітки вилася .. бджола (Панас Мирний);
Над церквою кричать стрижі. В синьому небі, в сліпучому зеніті вони в'ються зграями над гарячо-золотим хрестом (І. Багряний);
* Образно. Не раз і не два молоді гості, всі хороше повбирані, вилися роєм по блискучих світлицях та дорогих килимах (І. Нечуй-Левицький);
// Клубочачись, підніматися в повітря (про дим, пил і т. ін.).
Стовп пороху під небо в'ється (І. Котляревський);
І всі ринуть туди, де хмарою в'ється чорний дим, попереджаючи хвилі полум'я... (М. Коцюбинський);
Вились високо вгору стрункі дими (Василь Шевчук);
// Колихатися, маяти в повітрі.
Люди, обличчя, одежина, .. в'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні (Марко Вовчок);
Чи над лавами ще в'ється Корогва хрещата наша? (Леся Українка).
5. Часто перебувати біля кого-небудь, всіляко виявляючи свою увагу; крутитися.
Несе Галя воду, коромисло гнеться. За нею Іванко, як барвінок, в'ється (з народної пісні);
[Наталка:] Коло мене хлопці в'ються І за мене часом б'ються (І. Котляревський);
А дітки ростуть, уже й в'ються коло мене, і щебечуть – мої соловейки (Марко Вовчок);
Біля мене всі товчуться – І веселі діти в'ються (Л. Глібов);
– Зацвітає наша Марія, мов калина, в'ються біля неї парубки (В. Кучер).
6. перен. Бути відчутним, безперервно виявляючись (про почуття).
В його серці туга в'ється (Леся Українка);
– Хто ж вона? – злився [Яків] на гордовиту дівчину і чув, що, крім злоби і цікавості, щось інше вилося навколо серця (М. Стельмах).
7. перен. Звучати переливчасто.
І ось раптом .. почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха (М. Коцюбинський);
Тужить та в'ється в яру дівочий спів (С. Васильченко);
І нова пісня виплива, як цвіт, Колишеться, і в'ється над степами, І плаче, ніби жалібний мотив У казці про калину та братів (М. Рильський).
◇ (1) Ви́тися (звива́тися, крути́тися, викру́чуватися і т. ін.) в'юно́м (ли́сом) біля (навколо, коло) кого – підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось.
Як відходили [панотчики], то червоний ступав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович);
Біля нього [Піскового] в'юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле);
Мати в'юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- витися — (про рослини) обмотуватися, повиватися, плестися, розм. повзти. Словник синонімів Полюги
- витися — ви́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витися — (круг чого) обвиватися; (- волос) кучерявитися; (від болю) корчитися; (- шлях) звиватися, зміїтися, в'юнити|ся|, гадючитися; (- дим) клуботатися, клубочитися; (коло кого) увиватися, упадати, п. скакати. Словник синонімів Караванського
- витися — [витиес'а] вйус'а, вйес':а, вйец':а, вйеимос'а, вйеитес'а, вйуц':а Орфоепічний словник української мови
- витися — в'юся, в'єшся, недок. 1》 Обвиватися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини). || Закручуватися кучерями чи бути кучерявим (про волосся). 2》 Робити звивисті рухи. || Вигинатися, корчитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витися — див. залицятися; звиватися; лестити Словник синонімів Вусика
- витися — ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Фразеологічний словник української мови
- витися — ВИ́ТИСЯ (про рослини — обмотуватися, обкручуватися навколо чого-небудь, по чомусь), ПЛЕСТИ́СЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ОБПЛІТА́ТИСЯ, ПОВЗТИ́ рідше; ОБВИВА́ТИ що, ПОВИВА́ТИ що (собою). — Док. Словник синонімів української мови
- витися — Ви́тися, в’ю́ся, в’є́шся, в’є́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- витися — ВИ́ТИСЯ, в’ю́ся, в’є́шся, недок. 1. Обвиватися, плестися навколо чого-небудь, по чомусь (про рослини). Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- витися — Ви́тися, -в'юся, -в'єшся гл. 1) Виться, обвиваться, увиваться. Як хмелині вгору виться? тичини немає. Мет. 79. Коло носа в'ється, а в руки не дається. Ном. № 1933. Коло серця козацького як гадина в'ється. Шевч. 31. Коло тебе будуть роями витись панни. Словник української мови Грінченка