виховувати

ВИРОБЛЯ́ТИ (удосконалювати певні якості, особливості тощо в якомусь напрямку працею, вправами, силою волі тощо), РОЗВИВА́ТИ, ВИХО́ВУВАТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ПЛЮВАТИ, КРИСТАЛІЗУВА́ТИ. — Док.: ви́робити, розви́нути, ви́ховати, сформува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́ліпити, скристалізува́ти. Свій літературний смак я виробив під впливом європейської літератури (М. Коцюбинський); — Треба привчити всіх вірити в добро, навіть тих, що далекі від цього, треба розвивати їхню людяність (Є. Гуцало); Наша школа повинна не тільки давати знання, а й формувати характер, виховувати підростаючу людину (з газети); Та боротьба ж виковує характери до бою (П. Тичина); Авторський погляд на героя, вміння виліпити його характер мають неабияке значення для всіх жанрів прози (з журналу); У трудовій діяльності людина розвиває свої таланти, кристалізує характер і виробляє світогляд (О. Гуреїв).

ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, ВІДКО́ХУВАТИ рідше, РОЗКО́ХУВАТИ розм. (з любов'ю вирощувати); ВИГОДО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ (про істоти); СПОВИВА́ТИ (про людину). — Док.: ви́ростити, розвести́, ви́ходити, зрости́ти, ви́кохати, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, накоха́ти, відкоха́ти, розкоха́ти, ви́глядіти, ви́годувати, ви́ховати, ви́няньчити розм. спови́ти. — Добрих коней вирощує ваш колгосп (А. Шиян); — Мені якби біля річки, щоб качок розвести (Григорій Тютюнник); — Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину (Ю. Смолич); Ростила вона поросята (Грицько Григоренко); Марія набурмосила губки. — Знаю, як тебе сестри виходжували та викохували (Ю. Бедзик); Зрощувати пшеницю; Голили (козаки) голови та пестували оселедці (Ю. Яновський); Надійшла весна. Вся ланка Льон леліяла, плекала (С. Крижанівський); Юрба шумлива з хлопців та дівчат ішла за жаткою. Та всі молоді!.. Та хто їхня мати, що таких вигодувала, вигляділа (А. Головко); Усіх же (синів) вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Люта звірина і та своїх дітей доглядає та виховує (Панас Мирний); Народ тебе сповивав,.. тобі народ і силу, і хист, і талант дав (О. Ковінька).

I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм., МУШТРУВА́ТИ фам., ШКО́ЛИТИ розм., ОТІ́СУВАТИ розм., ОБТІ́СУВАТИ розм., ОБШЛІФО́ВУВАТИ розм., СТРУ́НЧИТИ розм. — Док.: ви́ховати, ви́ростити, ви́плекати, ви́пестити, ви́пестувати, ви́глядіти, сформува́ти, ви́колисати, ви́колихати, ви́ліпити, ви́муштрувати, ви́школити, отеса́ти, обтеса́ти, обшліфува́ти. В ранніх.. літах нас виховують пильно й дбайливо (М. Зеров); Виховав дитину в добру годину (прислів'я); Я хотів для Валика зробити значно більше — виростити справжнього патріота, чудову людину (В. Логвиненко); І ось тепер він сидить з блокнотом та олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар); І вигодували й випестили з мене робітника дужого (Панас Мирний); — Як буде син — призвичаю й його до господарства, а дочка — вигляди, викохай її і віддай заміж за доброго чоловіка (Панас Мирний); — Ох, не просте це діло — формувати людину (О. Гончар); Високе, почесне й надзвичайно важке завдання — ліпити характер дитини (О. Донченко); З молодого, як із воску: що хоч, те й виліпиш (прислів'я); — Чоловік мій воює, батальйоном командує, а я дітей вдома муштрую (Ю. Збанацький); — Ніколи не була я в школі — згадує Олена Семенівна. — Саме життя школило мене... (з журналу); З часом.. удалось матері його троха обтесати й освоїти.., але зробити з нього панича.. мати таки не здужала (І. Франко); Свого Корнія вона струнчить весь час, щоб не заглядав у чарку (О. Гончар).

ВИХО́ВУВАТИ що (систематичним впливом викликати, розвивати якесь почуття, рису вдачі тощо), ПРИЩЕ́ПЛЮВАТИ, ПЛЕКА́ТИ. — Док.: ви́ховати, прищепи́ти, ви́плекати. Естетичне почуття розуміння музики треба виховувати (М. Рильський); У своїх розповідях про історію експонатів Яворницький справді прищеплював любов до науки, до праці, до своєї рідної Батьківщини (Ю. Шаповал); (Кржисевич:) До вас, Тарасе, лиш одне Плекатиму я завжди почуття Безмежної пошани і любові (І. Кочерга).

ТАЇ́ТИ (перев. зі сл. в собі — мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене), КРИ́ТИ (В СОБІ́), ХОВА́ТИ, ВИХОВУВАТИ, ВИХОВУВАТИСЯ. Нетлінним ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський); Віками текла вода в цих берегах, і ніхто не думав, що вона таїть в собі таку силу (В. Кучер); Боїться (Храпков) тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (І. Ле); Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).

ХОВА́ТИ що, кого (поміщати що-небудь у таємному місці, надавати комусь таємний притулок), ЗАХО́ВУВАТИ рідше; ПРИХО́ВУВАТИ (перев. предмети); ПЕРЕХО́ВУВАТИ, ВИХО́ВУВАТИ рідше, СХОРОНЯ́ТИ, УКРИВА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ХОРОНИ́ТИ розм. (протягом якогось часу); ХОВА́ТИСЯ з чим (класти щось так, щоб інші не знайшли). — Док.: схова́ти, захова́ти, прихова́ти, перехова́ти, ви́ховати, схорони́ти, укри́ти, скри́ти, захорони́ти. Сестра зжалилась, вийняла з скрині тридцять карбованців, останні гроші, які вона про чорний день ховала від свого недбалого чоловіка, оддала братові (Панас Мирний); (Віганд (розлютивсь):) А ти краще від поліції знаєш, котрий ткач злодій, та по скільки починків вовни щотижня приховує (Леся Українка); Його мати, вдовиця, славна була з того, що сидячи зовсім на одшибі, в хатинці під лісом, уміла дуже зручно переховувати товаришів свого сина в критичну хвилину (Г. Хоткевич); Моя матінко..! Де тебе виховати з зими да на літечко? (Ганна Барвінок); Тихо-тихо. Тільки булькає десь перепел, немов поливає пшениці, що дали йому прибуток і схоронили гніздо із його перепілкою та перепелятами (О. Сизоненко); В гущині непроглядній, в западині скель прямовисних Судна свої укриває (Еней) (переклад М. Зерова); Всі кинулись до своїх хат аби хоронити своє добро в ліси (І. Франко); — Іди, іди, мій сину. Ліс тебе більше захоронить, як я (А. Турчинська); У хвилини просвітлення Черниш потай узяв її (гранату).. і заховав під себе. Він ховався з нею, як злодій, щоб не побачив Блаженко (О. Гончар).