вуй
ДЯ́ДЬКО (брат батька або матері; чоловік тітки), ДЯ́ДЯ розм.; ДЯ́ДЬО розм.; ВУ́ЙКО діал., ВУЙ діал. (брат матері); СТРИЙ діал., СТРИК діал., СТРИ́ЙКО діал. (брат батька). — Атож, лишуся до ранку, — радіючи нагоді побути цілу ніч з своєю ріднею, погодився з дядьком Остап. — То кличте ж до хати, дядю Федоре (А. Головко); — Нема чого йти додому, — думав пустунчик, — отець, напевно, уб'є на смерть. Утечу найліпше до вуйка, там бабуня мене не дасть (С. Ковалів); Князь з роду Ольговичів, Всеволод, знехтувавши родом і старшинством, напав на свого стрия Ярослава (П. Загребельний); Часом його стрик, Павло Гаєвий, передержав його якийсь час у себе, але недовго (Лесь Мартович); — Що там дома, що мати, стрийко, брати? (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вуй — вуй іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- вуй — вуя, ч., діал. Те саме, що вуйко 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вуй — ВУЙ, ву́я, ч., діал. Те саме, що ву́йко 1, 2. Великий князь Рюрик, вуй по матері, княгині Агафії Ростиславівні, за тодішніми звичаями вважався після батька найближчим родичем (В. Словник української мови у 20 томах
- вуй — вуй брат матері або батька (ст)||вуйко, вуйцьо Лексикон львівський: поважно і на жарт
- вуй — Дядько, брат матері Словник застарілих та маловживаних слів
- вуй — ВУЙ, ву́я, ч., діал. Те саме, що ву́йко 1, 2. Словник української мови в 11 томах
- вуй — Вуй, вуя м. Дядя. Желех. ум. вуйко. см. стрий, дядько. Словник української мови Грінченка