віддалина

ДАЛЕЧІ́НЬ (далекий простір, край), ДАЛЕЧИНА́, ДА́ЛЕЧ, ДАЛИНА́, ДАЛЬ, ВІДДА́ЛИНА поет., ДАЛЕ́КІСТЬ заст. Де Буг з Дніпром зливається, Там з кручі Станіслав Все дивиться, вдивляється У далину заграв, У далечінь світанку, У казку вечорів (М. Нагнибіда); Ліси, узгір'я невідомі, — Північний край. Далечина (П. Дорошко); За твоєю далеччю — інша даль видніється (А. Малишко); Широке поле... темна даль... Огонь на обрії тремтить... (М. Рильський); (Мати:) Це він, мій син, озвався в наднебессі! Піднявся він до зоряних віддалин найкращої планети посланцем (О. Левада); Задумана дивилася (Мотря) в далекість (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддалина — відда́лина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддалина — -и, ж., поет. Те саме, що далина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддалина — ВІДДА́ЛИНА, и, ж., поет. Те саме, що далина́. Бій іде, і гроза доліта до найдальших віддалин (Л. Первомайський); Піднявся він до зоряних віддалин найкращої планети посланцем (О. Левада). Словник української мови у 20 томах
  4. віддалина — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  5. віддалина — ВІДДА́ЛИНА, и, ж., поет. Те саме, що доли́на. Нехай летить до всіх віддалин Наш клич, як гасло світове (Рад. Укр., 16.III 1952, 4); Бій іде, і гроза доліта до найдальших віддалин (Перв., II, 1948, 95). Словник української мови в 11 томах