1. Словник синонімів української мови

віддих

ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал.; ПЕРЕПОЧИ́НОК, ПЕРЕДИ́ШКА, ПЕРЕДИ́Х рідше, ПЕРЕПОЧИ́ВОК розм., ПРИПОЧИ́ВОК діал. (на короткий час). Після відпочинку люди побадьорішали (Григорій Тютюнник); Втомився я.. Кров стукає у висках, домагаєсь (домагається) Спочинку (І. Франко); Буду їх (бійців) вітати. Запрошу їх до відпочину (А. Малишко); — Ось і нині! Неділя.., людям радість, відпочивок (І. Франко); Село Копані. Стаємо на спочин (І. Нехода); Пастухів — то вона (трембіта) кликала, ..на скромне поживлення і сякий-такий спочивок (Г. Хоткевич); Біль спітнілу спину рве, А треба ж із серпом без розгину згинаться.. І тільки й спочиву, що у Старої Ганьки Води напитися з полив'яної баньки (М. Рильський); Там собі великий та довгий опочивок мали (дума); Над річкою Самарською опочивку собі мають (Словник Б. Грінченка); — Не бачите, яка я зігріта й без віддиху?.. Я мушу.. відітхнути (О. Кобилянська); Йшли швидко й без зупинок, лише раз влаштувавши коротенький перепочинок на якомусь узліссі (І. Головченко, О. Мусієнко); Коротка передишка, безпечні стіни траншеї швидко повернули бійцям втрачену жвавість (О. Гончар); — Ох, і біг!.. Уже й світає, уже можна б і передих зробити, а ноги самі біжать (О. Гончар); Зупинившись на останній перепочивок, ..я покажу вам перейдену путь (Ю. Яновський).

ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Тулуб); Якась гаряча хвиля била йому в лице, влітала з віддихом в груди (М. Коцюбинський); Тебе я обнімаю. Мій білий подих на твоїй руці (М. Вінграновський); Єремія зітхнув глибоко усіма грудьми і вперше перевів дух (І. Нечуй-Левицький).

ЗІТХА́ННЯ (посилені, глибокі вдих і видих — перев. під впливом якихось почуттів), ПО́ДИХ рідше, ВІ́ДДИХ рідко. Це зітхання виявило, що їй було зовсім не однаково (І. Нечуй-Левицький); Радісний подих пронісся в юрбі (А. Головко); Віддих полегшення вирвався з уст Горленкових (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддих — ві́ддих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддих — Подих; (дія) дихання, віддихування; Р. зідхання; ЖМ. передих, спочинок, перепочинок. Словник синонімів Караванського
  3. віддих — -у, ч. 1》 Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. || Повітря, що видихується з легень. 2》 рідко. Те саме, що подих. 3》 чого, рідко. Те саме, що зітхання. 4》 діал. Перепочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути, Тільки рівний віддих чути (І. Франко); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Схопилася рукою за груди (О. Словник української мови у 20 томах
  5. віддих — перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих). Робити коротку перерву, короткий перепочинок в чому-небудь. Глущуки .. тягли .. воза з гноєм .. Фразеологічний словник української мови
  6. віддих — Ві́ддих, -ху; -дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути. Тільки рівний віддих чути (Фр., XIII, 1954, 407); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Словник української мови в 11 томах