1. Фразеологічний словник української мови

віддих

перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих). Робити коротку перерву, короткий перепочинок в чому-небудь. Глущуки .. тягли .. воза з гноєм .. Катерина підкладала під колесо камінь, щоб не котився він донизу, перепочивали, переводили подих і знову тягли на гору (С. Чорнобривець); Хлопці мовчки поспішали за своїм командиром. З годину ще кушпелили, не переводячи, вважай, подиху (І. Головченко і О. Мусієнко); Про свою рушницю я забув одразу, бо ми дременули далі. Подих перевели аж біля озера (З журналу); Вони разом із Шарком побігли на гору і зупинилися, щоб перевести дух (П. Панч); Він дійшов до зобидженої Тетяниної могили, перевів віддих і сторожко оглянув .. світ (М. Стельмах). відвести́ дух. Вже як стала в лісі, то аж тоді дух одвела (Леся Українка).

спира́є / спе́рло дух (ві́ддих, гру́ди і т. ін.) кому і без додатка, безос. Кому-небудь важко дихати від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. Чіпка почув, що в його якось страшно затіпалось серце, .. спирало дух, важко було дихати (Панас Мирний); Від хвилювання спирало віддих, туманіло в очах. Боявся (Шевченко), що знепритомніє (О. Гуреїв); Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддих — ві́ддих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддих — Подих; (дія) дихання, віддихування; Р. зідхання; ЖМ. передих, спочинок, перепочинок. Словник синонімів Караванського
  3. віддих — -у, ч. 1》 Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. || Повітря, що видихується з легень. 2》 рідко. Те саме, що подих. 3》 чого, рідко. Те саме, що зітхання. 4》 діал. Перепочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути, Тільки рівний віддих чути (І. Франко); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Схопилася рукою за груди (О. Словник української мови у 20 томах
  5. віддих — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
  6. віддих — Ві́ддих, -ху; -дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути. Тільки рівний віддих чути (Фр., XIII, 1954, 407); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Словник української мови в 11 томах