1. Великий тлумачний словник сучасної мови

віддих

ві́ддих

-у, ч.

1》 Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання.

|| Повітря, що видихується з легень.

2》 рідко. Те саме, що подих.

3》 чого, рідко. Те саме, що зітхання.

4》 діал. Перепочинок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддих — ві́ддих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. віддих — Подих; (дія) дихання, віддихування; Р. зідхання; ЖМ. передих, спочинок, перепочинок. Словник синонімів Караванського
  3. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути, Тільки рівний віддих чути (І. Франко); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Схопилася рукою за груди (О. Словник української мови у 20 томах
  4. віддих — перево́дити / перевести́ по́дих (дух, ві́ддих). Робити коротку перерву, короткий перепочинок в чому-небудь. Глущуки .. тягли .. воза з гноєм .. Фразеологічний словник української мови
  5. віддих — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
  6. віддих — Ві́ддих, -ху; -дихи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. віддих — ВІ́ДДИХ, у, ч. 1. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання. Сплять рекрути. Тільки рівний віддих чути (Фр., XIII, 1954, 407); Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Словник української мови в 11 томах