1. Фразеологічний словник української мови

відкидати

відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський); І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить... Бідна моя жінка за ним і сама трохи ніг не відкинула (О. Стороженко); (Свирид:) Жде, мать (мабуть), не діждеться, поки дядько ноги одкидає (Григір Тютюнник); — Станеш вдумуватися (у життя) — посивієш, сухоти наживеш, раніш строку копита відкидаєш (В. Москалець); Коли хтось ловив чорта чи відьму — тож не милував їх... Чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита (М. Стельмах). повідкида́ти но́ги (копи́та) (про багатьох). — Тоді я одним куликом борошна вирятував три душі: і Омелянову, і твоєї матері, і твою. Інакше повідкидали б ви копита (М. Стельмах). повідкида́ти ра́тички, жарт. — Як ти думаєш, Тимку, скоро наші муки закінчаться, чи ганятимуть нас по степах, доки і ратички повідкидаєш? (Григорій Тютюнник). 2. від чого і без додатка. Дуже втомитися. повідкида́ти но́ги (перев. про всіх або багатьох). (Мелашка:) Похрипли від співів і ноги від танців повідкидали дружки, свашки та приданки... (М. Кропивницький); — Ну-ну, не гарцюй! — крикнув на його Юхим. — Ще поки донесеш до місця, то і ноги повідкидаєш (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкидати — відки́дати дієслово доконаного виду відкида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкидати — (вбік) кидати; (волос) відгортати; (голову) закидати; (сумнів) облишати; (від себе) відштовхувати, відчужувати; (наклеп) відхиляти; (теорію) відмовлятися від <�не приймати, не визнавати> чого, нехтувати що... Словник синонімів Караванського
  3. відкидати — I відк`идати-аю, -аєш, недок., відкинути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Відкинути за кілька або багато разів. Артем уже відкидав землю з прямокутного виступу (В. Владко); Могилу Івана Івановича засипало снігом ледь не вщерть з оградкою .. – Треба б одкидати сніг, – кажу (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
  5. відкидати — див. відмовляти; перечити Словник синонімів Вусика
  6. відкидати — ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Словник синонімів української мови
  7. відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відкинути за кілька разів. Відкидати сніг. 2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця (Номис, 1864, № 14087); Пішов [Осел] собі на широку поляну.. Словник української мови в 11 томах