відкидати

ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що.

1. Відкинути за кілька або багато разів.

Артем уже відкидав землю з прямокутного виступу (В. Владко);

Могилу Івана Івановича засипало снігом ледь не вщерть з оградкою .. – Треба б одкидати сніг, – кажу (Григір Тютюнник).

2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову; розкинути.

Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця (Номис);

Пішов [Осел] собі на широку поляну .. і насеред луки кинувся на землю, ноги геть відкидав (І. Франко);

Лежить козак на снігу, голову й руки одкидав (А. Тесленко).

ВІДКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКИ́НУТИ, ну, неш, док.

1. кого, що. Кидати вбік адо назад від кого-, чого-небудь.

Голоси все ближче. Вже чутно, як гейкають люди, як одкидають землю позад себе копита (М. Коцюбинський);

Я синій сніг од хати відкидав (П. Тичина);

Катря стояла, дивилася .. Як ірвоне з себе коралі дорогі – геть одкинула (Марко Вовчок);

Мар'ян, стомившись, відкинув мотику вбік (С. Чорнобривець);

* Образно. Коли відчиниш двері на палубу, б'є [вітер] в обличчя, відкидає тебе назад (О. Гончар);

// Різким рухом відштовхувати когось.

[Микита:] Я питаю тебе: де я був? Де я був? (Знов ухопив його за груди). [Семен:] Та відчепись ти від мене! (Відкида його) (М. Кропивницький);

Поїзд рушає, жінки і чоловіки чіпляються його [за нього], поліція і жандарми відкидають їх, як грушки (В. Стефаник);

Ярема простяг свою руку і, мов опуку, одкинув Христю набік (Г. Епік).

2. що. Відводити геть, піднімати вгору або опускати вниз що-небудь, прикріплене з того або іншого боку.

Фросина Данилівна мчить в коридор, відкидає засув, повертає ключ і тягне двері до себе (А. Хижняк);

Коли Роман увійшов до хати, господар мовчки підвівся з стільця, відкинув ляду з присадкуватої скрині (М. Стельмах);

// Відхиляти вільний кінець, край чого-небудь (фіранки, ковдри і т. ін.).

Він .. підходить до вікна, відкидає тафтову фіранку і бачить досвітню засніжену землю (М. Стельмах);

Вона зітхнула і одкинула полу (Панас Мирний);

// Приймати, відгортати волосся.

Раз у раз вона шляхетно, зручно одкидала русяві волосинки, що грайливо спадали їй на скроню (Олесь Досвітній);

Сотник відкинув свою чуприну назад і замислився (М. Старицький);

// Різким рухом відводити назад, убік (руку, ногу, голову); закидати.

Професорові зовсім погано. Він відкидає голову на спинку фотеля (О. Донченко);

Вона перегнулась, одкинувши руки, щоб дати мені ранішній поцілунок (М. Коцюбинський);

Сидить [Софія] в кутку канапи, одкинувши голову на спинку й заплющивши очі (В. Винниченко).

3. кого, перен. Відстороняти, відчужувати кого-небудь від когось; відштовхувати.

Бог сильний і не відкидає нікого, Він міцний в силі серця (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Коли й мати його [сина] не благословить і відкине від себе, .. вона його не покине (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ця проста й несподівана смерть [Фатьми] одкинула їх од Алі (М. Коцюбинський).

4. що, перен. Рішуче відхиляти щось, не визнавати чогось, відмовлятися від чого-небудь.

Соломія .. з обуренням відкидала ті обвинувачення, розповідала всю свою історію, благала, мало не плакала (М. Коцюбинський);

Але Максим ніколи не був слабодухом і навіть і в найтяжчі хвилини тюремних терпінь завжди відкидав саму думку про самогубство в тюрмі (І. Багряний);

Доводиться відкинути, як нібито невід'ємну рису фольклору, і його анонімність (М. Рильський);

// кого. Не приймати чиюсь кандидатуру, не рекомендувати когось для виконання яких-небудь обов'язків.

Рекомендувати [Преображенського] ніхто не зважився й не міг, а Саїд особливо й не наполягав. Та відкидати важко – інженери були потрібні не одиницями (Іван Ле);

Таня просто не уявляла, як він житиме, коли його одкинуть при відборі в райкомі (О. Гончар);

// що. Не брати до уваги; нехтувати.

Це не значить, що вона [культура] одкидає все надбане за часи панування інших класів (В. Еллан-Блакитний);

Оля відкидала всі поголоски (Л. Юхвід);

Який учитель вона! Як уміє відсіювати, відкидати все, що в буднях накипіло, і злобу гасити, і кривди зм'якшувати (О. Гончар).

5. кого, що. Атакуючи, примушувати відходити, відступати.

Штиками відкинули німця за річку!.. (І. Нехода);

// Уражаючи, повертати назад.

Кулеметний вогонь з одинадцятого дзоту знову й знову відкидав її [піхоту] назад (В. Кучер).

6. що, перен. Перемагати, долати (почуття, сон і т. ін.).

Радісно своїх бачити! – заторохтів Проценко по-своєму, одкидаючи геть свою пиху і свій звичай згорда держатися (Панас Мирний);

Відкидаючи сон, я виходжу назустріч вітрам, щоб назавжди у серце узяти робочу хвилину (М. Упеник);

Одкиньте страх і не робійте [лякайтесь], Прийшлось сказать Енею: пас (І. Котляревський);

А той спокійно позира .. Мовляв, забудь, відкинь свій гнів і поступись одразу (П. Дорошко).

7. що. Перекладати в що-небудь (на сито, друшляк і т. ін.) для стікання рідини.

Промиті гриби варять до готовності, відкидають на сито, .. а відвар проціджують (з наук.-попул. літ.);

Вчасно відкинути сир виявилось для неї непростим завданням (із журн.).

8. що, розм. Відраховувати, зменшувати на певну кількість.

Коли відкинути ті роки, в які мені не доводилося доторкатися до писання, то вийде .. менше [ніж 25] (Панас Мирний);

Так, я виїжджаю звідси.., перший тиждень буду в Берні, другий тиждень в Цюріху (відкинувши по 12 годин дороги туди і звідти) (Леся Українка);

Отакої! Добра мені арифметика... Як од дванадцяти верстов одкинути п'ять, то виходить п'ятнадцять! (Остап Вишня).

9. що, перен. Відбивати (світло, звук і т. ін.).

Високі білі стіни, наче сніг, виблимували від сонячного проміння, відкидали його геть від себе через широкі улиці на гонкі тополі (Панас Мирний);

Це було останнє досягнення оптичної техніки: освітлені промінням прожекторів дзеркала на трибуні відкидали вгору гігантський світловий силует, рельєфне зображення промовця (В. Владко);

// Давати, поширювати (тінь, відблиск і т. ін.).

Дуби раптом відкидають од себе на галявину, на берег і на річку довгі, примарні і ще розпливчасті тіні (В. Козаченко);

Чигиринці стояли під стіною, їхні постаті відкидали довгасті тіні на стелю (Ю. Хорунжий).

◇ (1) Відки́нути / відкида́ти з поро́га – рішуче, відразу відхилити, не прийняти, заперечити що-небудь.

Визнаний глава інтуїтивізму А. Бергсон відкинув з порога матеріалізм, але всупереч власним обіцянкам не зміг вийти і за рамки ідеалізму, створивши вельми заплутану і непослідовну філософську систему (з наук. літ.);

Учені вважають, що не можна відкидати з порога те, що нині наука не в змозі пояснити (із журн.);

(2) Відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл.:

а) померти, загинути.

Ори [Пархоме] і засівай лани, Коси широкі перелоги І грошики за баштани лупи – та все одкинеш ноги! (П. Гулак-Артемовський);

І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить... Бідна моя жінка за ним і сама трохи ніг не відкинула (О. Стороженко);

Я ще ж не забув, як він віз мене з Бортничів у забитій каді – ледве ратиці не одкидав я того дня (І. Білик);

Коли хтось ловив чорта чи відьму – тож не милував їх... Чорта найчастіше запрягали в плуга, і він орав доти, поки не відкидав копита (М. Стельмах);

[Свирид:] Жде, .. не діждеться, поки дядько ноги одкидає (Григір Тютюнник);

– Станеш вдумуватися [у життя] – посивієш, сухоти наживеш, раніш строку копита відкидаєш (В. Москалець);

б) (від чого і без дод.) дуже втомитися.

– Дуже багато у мене роботи, я вже ноги відкидаю (з газ.).