відкидати

(вбік) кидати; (волос) відгортати; (голову) закидати; (сумнів) облишати; (від себе) відштовхувати, відчужувати; (наклеп) відхиляти; (теорію) відмовлятися від <�не приймати, не визнавати> чого, нехтувати що, о. викидати за борг; (ворога) відганяти, давати одкоша кому; (рахуючи) віднімати, мінусувати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

відкидати — відки́дати дієслово доконаного виду відкида́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
відкидати — I відк`идати-аю, -аєш, недок., відкинути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь. || Різким рухом відстороняти, відштовхувати когось від себе. Великий тлумачний словник сучасної мови
відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Відкинути за кілька або багато разів. Артем уже відкидав землю з прямокутного виступу (В. Владко); Могилу Івана Івановича засипало снігом ледь не вщерть з оградкою .. – Треба б одкидати сніг, – кажу (Григір Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
відкидати — див. відмовляти; перечити Словник синонімів Вусика
відкидати — відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П. Фразеологічний словник української мови
відкидати — ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти. Словник синонімів української мови
відкидати — ВІДКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відкинути за кілька разів. Відкидати сніг. 2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голову. Лежить, відкидавши ноги, як кулик після яйця (Номис, 1864, № 14087); Пішов [Осел] собі на широку поляну.. Словник української мови в 11 томах