відкидатися

ВІДКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. на що і без дод. Відхилятися назад.

– Проти вас щось замишляє [становий], – каже він мені, доївши вареників і відкидаючись на бильце стільця (Панас Мирний);

Якийсь мент стоїть [Софія] в його обіймах непорушна, потiм одкидається назад, вдивляється в Панаса (В. Винниченко);

Бійці нахилялися над вогнем, щоб припалити цигарку, й знову .. відкидалися на пеньки (П. Панч);

Ступивши на поріг, вона спинилася нагле [нагло] і відкинулася цілою постаттю, немов угляділа щось дивне чи страшне (Леся Українка);

Васюта заспокоєно відкинувся на спинку стільця (Ю. Шовкопляс).

2. розм. Відчинятися (про ворота, двері).

Раз одкинуться [ворота], – стоятимуть і ніч навстіж (Марко Вовчок).

3. тільки док., розм. Відцуратися, відректися від когось.

[Маруся:] Не переміню я кого вибрала, хіба сам відкинеться... (М. Старицький);

– Шкода, мамо! вже я од неї не одкинусь (І. Нечуй-Левицький);

Уже й рідна донька відкинулася від неї і ладна була зо всіма ганити свою засмучену матір (Б. Антоненко-Давидович);

Хай в останню хвилину одкинувся від нього й Овсій Колода, потягнувши руку за Ковалями й Зарубою, але однаково в Ковалівці є люди, які й досі згадують Перегуду добрим словом (В. Кучер);

// Відмовитися від чого-небудь.

Жалкували [одрадяни], що послухалися наговору про “слушний час” та відкинулися від наділів (Панас Мирний);

[Горпина:] Тату, не робіть бешкету, бо відкинусь від благословення! (М. Кропивницький).

4. перен. Те саме, що віддзерка́люватися 1.

Мельникова дочка, справді, частенько зазирала у воду, де відкидалося її личенько смугляве та рум'янеє (Марко Вовчок);

Поїхали ми вниз Хоролом... а зорі сяють, вода чиста, і одкинулось усе небо у воду (Панас Мирний);

// Падати (про тінь від кого-, чого-небудь).

Тіні від коней, од воза на землю одкинулись тьмяно (П. Тичина).

5. тільки недок. Пас. до відкида́ти 1, 2, 4, 7.

Для аналізу можливостей використання хвостів, які рефлекторно відкидаються ящірками, була досліджена інтенсивність накопичення в них кадмію (з наук. літ.);

Життя переділялося по половині, й перша половина відкидалася як неудачна [невдала], а друга ще невідомо, яка буде (Г. Хоткевич);

– У нас прізвище одкидається. Кажіть просто: товаришу Йосипе (М. Хвильовий);

У ході людської практики зміст понять збагачується новими ознаками, а застарілі ознаки поняття відкидаються (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкидатися — відкида́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відкидатися — -аюся, -аєшся, недок., відкинутися, -нуся, -нешся, док. 1》 Відхилятися назад. 2》 розм. Відчинятися (про ворота, двері). 3》 тільки док., розм. Відцуратися, відректися від когось. || Відмовитися від чого-небудь. 4》 розм. Те саме, що віддзеркалюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відкидатися — ВІДДЗЕРКА́ЛЮВАТИСЯ (давати зображення на гладкій поверхні чого-небудь), ВІДБИВА́ТИСЯ, ВІДСВІ́ЧУВАТИСЯ, ВІДОБРАЖА́ТИСЯ в чому, ВІДОБРА́ЖУВАТИСЯ в чому, ВІДКИДА́ТИСЯ розм. — Док.: віддзерка́литися, відби́тися, відобрази́тися, відки́нутися. Словник синонімів української мови
  4. відкидатися — ВІДКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Відхилятися назад. — Проти вас щось замишляє [становий], — каже він мені, доївши вареників і відкидаючись на бильце стільця (Мирний, IV, 1955, 366); Бійці нахилялися над вогнем... Словник української мови в 11 томах