1. Словник синонімів української мови

відлучитися

ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ розм. рідко, ВІДВИХА́ТИСЯ розм. рідко. — Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́ти розм. відверну́тися, відвихну́тися. В неділю був даний наказ усій челяді не відлучаться нікуди з дому (О. Іваненко); Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки.. ліпити (М. Стельмах); Коли мати десь відвернулася, Настя миттю накинула на себе свитку.. і — гайда до школи (В. Речмедін).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлучитися — відлучи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відлучитися — див. відлучатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відлучитися — ВІДЛУЧИ́ТИСЯ див. відлуча́тися. Словник української мови у 20 томах
  4. відлучитися — ВІДЛУЧИ́ТИСЯ див. відлуча́тися. Словник української мови в 11 томах
  5. відлучитися — Відлучатися, -чаюся, -єшся сов. в. відлучитися, -чуся, -чишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од батенька одлучається. Мет. 127. У дорозі не можна відлучитися від товаришок. Зміев. у. Словник української мови Грінченка