1. Словник синонімів української мови

глава

ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (О. Корнійчук); Брати на панщину ходли, Поки лоби їм поголили! (Т. Шевченко); — Для чого у тебе макітра на плечах? (І. Волошин); Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); — Хіба вам що втовчеш у дурну довбешку!.. (Б. Грінченко); — От бачиш, який ти став гарячий, — примирливо заговорив майстер. — Ще, чого доброго, по кумполу цюкнеш (М. Ю. Тарновський); Тут важко старенький зітхнувши, На груди главу опустив (І. Манжура); Помацай гирю лиш:.. На тім'ї здоровецький пліш! (П. Гулак-Артемовський).

КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬ заст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). — Пор. нача́льник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глава — глава́ 1 іменник чоловічого роду голова * Але: дві, три, чотири глави́ глава́ 2 іменник чоловічого роду, істота керівник * Але: дві, три, чотири глави́ глава́ 3 іменник чоловічого роду розділ * Але: дві, три, чотири глави́ Орфографічний словник української мови
  2. глава — [глава] -ви, д. і м. -в'і, мн. главие, глав дв'і глави Орфоепічний словник української мови
  3. глава — I -и, ч. і ж., чого. Той, хто стоїть на чолі кого-, чого-небудь. Глава виконавчої влади — вищий керівник органів державного управління на загальнонаціональному чи регіональному рівні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глава — (зборів) голова, (книжки) розділ, (родини) батько Словник чужослів Павло Штепа
  5. глава — ГЛАВА́¹, и́. 1. ж., заст. Те саме, що голова́ 1. До його кралася змія Крилатая, з сім'ю [сімома] главами (І. Котляревський); Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій (М. Рильський). 2. ч. і ж., чого, уроч. Словник української мови у 20 томах
  6. глава — див. керівник Словник синонімів Вусика
  7. глава — ГЛАВА́¹, и́, уроч. 1. ж., заст. Те саме, що голова́ 1. До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами (Котл., І, 1952, 213); Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій (Рильський, II, 1946, 5). 2. ч. і ж., чого. Словник української мови в 11 томах
  8. глава — (ст.слов.) Назва бані, що спочатку виконувалася у формі шолома, пізніше цибулини, груші, конуса, маківки, шару, гриба, парасольки тощо, котра вживалася при завершення християнських церков, іудаїстських синагог, мусульманських мечетей... Архітектура і монументальне мистецтво
  9. глава — Глава, -ви ж. 1) = голова. 2) Глава въ книжкѣ. 3) мн. глави. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Крестителя. Галиц. = главосік. Словник української мови Грінченка