глава

глава́

(ст.слов.)

Назва бані, що спочатку виконувалася у формі шолома, пізніше цибулини, груші, конуса, маківки, шару, гриба, парасольки тощо, котра вживалася при завершення християнських церков, іудаїстських синагог, мусульманських мечетей, буддійських і брахманських храмів. Фарбування, позолота, покриття міддю, черепицею, залізом, сланцем, лемешем чи іншим матеріалом, оздоблення різнокольоровими кахлями, ананасною гранню не тільки посилювало естетичні якості глав, надаючи їм виразний силует і яскраву живописність, а й нерідко мало символічний зміст. На Сході кількість глав підпорядковувалась чіткій симетрії внутрішнього простору, відповідаючи чисельному ряду: 1, 3, 5, 8, 13 (порівн. пропорційна система i "золотий перетин"). Певне канонічне значення кількість глава отримала також у християнському культі: 1 — Ісус Христос, 3 — св. Трійця, 5 — Христос і чотири євангелісти, 7 — сім таїнств, через які отримані сім дарів від Духа святого, 9 — дев'ять ангельських чинів, 13 — Христос і дванадцять апостолів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глава — I -и, ч. і ж., чого. Той, хто стоїть на чолі кого-, чого-небудь. Глава виконавчої влади — вищий керівник органів державного управління на загальнонаціональному чи регіональному рівні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. глава — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови
  3. глава — ГЛАВА́¹, и́. 1. ж., заст. Те саме, що голова́ 1. До його кралася змія Крилатая, з сім'ю [сімома] главами (І. Котляревський); Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій (М. Рильський). 2. ч. і ж., чого, уроч. Словник української мови у 20 томах
  4. глава — див. керівник Словник синонімів Вусика
  5. глава — (зборів) голова, (книжки) розділ, (родини) батько Словник чужослів Павло Штепа
  6. глава — Глава, -ви ж. 1) = голова. 2) Глава въ книжкѣ. 3) мн. глави. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Крестителя. Галиц. = главосік. Словник української мови Грінченка
  7. глава — [глава] -ви, д. і м. -в'і, мн. главие, глав дв'і глави Орфоепічний словник української мови
  8. глава — глава́ 1 іменник чоловічого роду голова * Але: дві, три, чотири глави́ глава́ 2 іменник чоловічого роду, істота керівник * Але: дві, три, чотири глави́ глава́ 3 іменник чоловічого роду розділ * Але: дві, три, чотири глави́ Орфографічний словник української мови
  9. глава — ГЛАВА́¹, и́, уроч. 1. ж., заст. Те саме, що голова́ 1. До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами (Котл., І, 1952, 213); Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій (Рильський, II, 1946, 5). 2. ч. і ж., чого. Словник української мови в 11 томах