гостювання

ВІДВІ́ДУВАННЯ (прихід або приїзд до кого-небудь із метою провідати, погостювати), ВІДВІ́ДИНИ, ПРОВІ́ДИНИ, ВІЗИ́Т, ВІЗИ́ТА рідко, ВІЗИТА́ЦІЯ заст. (перев. офіційний або традиційний). Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками (П. Панч); Відвідини (М. Рильського) стали для нього (Вериківського) маленьким святом (Т. Масенко); До батьків приходив тільки в гості, на провідини (О. Копиленко); Візит доброї волі; Дядько був немало здивований з нашого візиту (І. Мар'яненко); Візита в Криворівню вийшла менш цікава, ніж хтось сподівався (Леся Українка). — Пор. гостюва́ння.

ГОСТЮВА́ННЯ (перебування в гостях), ГОСТИ́НИ, ГОСТИ́НА. За обідом він натякнув невістці, що добре було б, якби свати приїхали на гостювання (Григорій Тютюнник); — Панове, а ви чому ж? Це ж гостина. Останні ваші гостини у нас, — проказав капрал.. — Прошу! — підніс він чарку Михайлові (О. Досвітній). — Пор. відві́дування.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гостювання — гостюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гостювання — -я, с. Дія за знач. гостювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гостювання — ГОСТЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гостюва́ти. – Це добре гостювання – тільки прийшли, а їх зараз у роботу позапрягали (С. Васильченко); Швачка хотів був підвестися з-за столу, хотів покинути таке гостювання, але його заспокоювала Мар'яна, переконувала... Словник української мови у 20 томах
  4. гостювання — Гостюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гостювання — ГОСТЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. гостюва́ти. — Це добре гостювання — тільки прийшли, а їх зараз у роботу позапрягали (Вас., II, 1959, 167); Швачка хотів був підвестися з-за столу, хотів покинути таке гостювання, але його заспокоювала Мар’яна... Словник української мови в 11 томах
  6. гостювання — Гостюва́ння, -ня с. Пребываніе въ гостяхъ. К. ЧР. 395. Словник української мови Грінченка