1. Словник синонімів української мови

границя

МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе — все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. границя — грани́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. границя — (мрій) грань, межа, ліміт, поріг, стеля; Д. кордон, вододіл, св. рубіж. Словник синонімів Караванського
  3. Границя — Кордон Неправильно-правильно
  4. границя — -і, ж. 1》 Допустима норма, межа. || Межа зміни деякої величини. Границя послідовності. Границя функції. 2》 Місце, де що-небудь починається або закінчується. 3》 Просторові або часові межі. Границі вимірювань — верхня та нижня межі діапазону вимірювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. границя — Межа, кордон, див. рубіж Словник чужослів Павло Штепа
  6. границя — ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; межа, смуга поділу. Треба користати зі спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (М. Словник української мови у 20 томах
  7. границя — грани́ця: ◊ на зеле́ну <�грани́цю> → зелений Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. границя — Для добрих учинків границі нема. Немає меж для добрих справ, їх можна робити стільки, скільки бажає людська душа. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. границя — Одне з фундаментальних понять математичного аналізу: 1. г. послідовності чисел a1, a2,..., an є число g, яке має таку властивість, що всі члени an послідовності з достатньо вел. номером n відрізняються від g як завгодно мало (запис limn → ∞an = g); 2. Універсальний словник-енциклопедія
  10. границя — Грани́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. границя — ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу. Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах