границя
ГРАНИ́ЦЯ, і, ж.
1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; межа, смуга поділу.
Треба користати зі спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (М. Коцюбинський);
На самій границі міста, відки над'їхала Краньцовська, стояла величезна корчма з заїздом (Л. Мартович);
// Те саме, що кордо́н 1.
Через російську границю переїхали ми без клопоту (І. Франко);
Аж як переїхали границю з Галичини до Румунії, як почув, що тут люди інакше говорять, так що їх нічого не розуміти, тоді стратив надію дістатися коли додому і заплакав собі сердечно (С. Ковалів).
2. перев. мн., перен. Допустима норма, межа.
З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях ґречності, ні до чого, звісно, не договорились (Леся Українка);
Рослини й звірята, птиці, риби й комахи мають певні границі для свого насичення (М. Грушевський);
Низька границя міцності обмежує ширше використання алюмінію (з навч. літ.).
3. мат. Поняття математичного аналізу, яке використовують для дослідження аналітичних властивостей функції – неперервності, диференційованості, інтегрованості.
Для того, щоб знайти границю елементарної функції, досить обчислити значення функції в граничній точці (з навч. літ.).
○ За кордо́н (заст. за грани́цю) див. кордо́н.
△ (1) Грани́ця фу́нкції, мат. – величина, до якої прямує розглядувана функція в точці, граничній для області визначення функції, при наближенні аргумента до згаданої точки.
Якщо границя функції існує, то вона не залежить від способу прямування (з навч. літ.);
Границя функції неперервного аргументу.
Значення в інших словниках
- границя — грани́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- границя — (мрій) грань, межа, ліміт, поріг, стеля; Д. кордон, вододіл, св. рубіж. Словник синонімів Караванського
- Границя — Кордон Неправильно-правильно
- границя — -і, ж. 1》 Допустима норма, межа. || Межа зміни деякої величини. Границя послідовності. Границя функції. 2》 Місце, де що-небудь починається або закінчується. 3》 Просторові або часові межі. Границі вимірювань — верхня та нижня межі діапазону вимірювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- границя — Межа, кордон, див. рубіж Словник чужослів Павло Штепа
- границя — грани́ця: ◊ на зеле́ну <�грани́цю> → зелений Лексикон львівський: поважно і на жарт
- границя — Для добрих учинків границі нема. Немає меж для добрих справ, їх можна робити стільки, скільки бажає людська душа. Приповідки або українсько-народня філософія
- границя — Одне з фундаментальних понять математичного аналізу: 1. г. послідовності чисел a1, a2,..., an є число g, яке має таку властивість, що всі члени an послідовності з достатньо вел. номером n відрізняються від g як завгодно мало (запис limn → ∞an = g); 2. Універсальний словник-енциклопедія
- границя — МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Словник синонімів української мови
- границя — Грани́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- границя — ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу. Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах