Границя

Значення в інших словниках

1. границя — грани́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. границя — (мрій) грань, межа, ліміт, поріг, стеля; Д. кордон, вододіл, св. рубіж. Словник синонімів Караванського
3. границя — -і, ж. 1》 Допустима норма, межа. || Межа зміни деякої величини. Границя послідовності. Границя функції. 2》 Місце, де що-небудь починається або закінчується. 3》 Просторові або часові межі. Границі вимірювань — верхня та нижня межі діапазону вимірювань. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. границя — Межа, кордон, див. рубіж Словник чужослів Павло Штепа
5. границя — ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; межа, смуга поділу. Треба користати зі спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (М. Словник української мови у 20 томах
6. границя — грани́ця: ◊ на зеле́ну <�грани́цю> → зелений Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. границя — Для добрих учинків границі нема. Немає меж для добрих справ, їх можна робити стільки, скільки бажає людська душа. Приповідки або українсько-народня філософія
8. границя — Одне з фундаментальних понять математичного аналізу: 1. г. послідовності чисел a1, a2,..., an є число g, яке має таку властивість, що всі члени an послідовності з достатньо вел. номером n відрізняються від g як завгодно мало (запис limn → ∞an = g); 2. Універсальний словник-енциклопедія
9. границя — МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Словник синонімів української мови
10. границя — Грани́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. границя — ГРАНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Лінія, що розділяє які-небудь території; смуга поділу. Треба користати з спочинку, бо за годину-півтори знов праця, аж поки більш-менш не визначаться границі заражених виноградників (Коцюб. Словник української мови в 11 томах