1. Словник синонімів української мови

громовиця

БЛИ́СКАВКА (зигзагоподібна електрична іскра в атмосфері під час грози), БЛИСКАВИ́ЦЯ, ГРОМОВИ́ЦЯ розм., поет., ГРІМНИ́ЦЯ розм., поет. (блискавка з громом). Прокотився грім з розгоном, Грають блискавок шаблі, Пахне морем і озоном Від притихлої землі (М. Рильський); За дідовим тином крешуть блискавиці. За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням, грім розпанахує тишу (О. Довженко). Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (В. Кучер); Небо бурилося, грізно гурчало, хмурилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (К. Гордієнко).

ГРІМ (звуки, що супроводять електричні розряди в атмосфері), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ПЕРУ́Н заст. поет. Небо, розшарпане громами, виплеснуло зі своєї середини кілька блискавиць (М. Стельмах); Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (В. Кучер); Затих — і шум дощу, і вітру спів сердитий, і.. перунів розкотистий удар (М. Драй-Хмара).

ГРОЗА́ (дощ або градопад із громом і блискавкою), ГРОМОВИ́ЦЯ розм., ЧВА́РА діал. Після одного особливого випалу грому стає чути, як гроза, раптова літня гроза, затихає (Ю. Яновський); Дорога через Анди була жахливою. Доводилося йти під зливами й громовицями (Ю. Бедзик); Козак не боїться ні хмари, ні чвари (М. Номис). — Пор. 1. бу́ря.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громовиця — громови́ця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. громовиця — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що блискавка. || Гуркіт і тріск, що супроводжують електричні розряди в атмосфері. 2》 Те саме, що гроза 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. громовиця — див. блискавка; гроза Словник синонімів Вусика
  4. громовиця — ГРОМОВИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Те саме, що бли́скавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Кучер, Прощай.. Словник української мови в 11 томах
  5. громовиця — Громовиця, -ці ж. Гроза. Вх. Зн. 12. 2) Громовая стрѣла, белемнитъ. Вх. Зн. 12. Словник української мови Грінченка