далекий

БАЙДУ́ЖИЙ (який виражає байдужість), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, БАЙДУ́ЖЛИВИЙ рідко, ВІДЧУ́ЖЕНИЙ підсил.; ДАЛЕ́КИЙ (про погляд, очі); ЗБАЙДУЖІ́ЛИЙ, ЗНЕОХО́ЧЕНИЙ (який став байдужим); АПАТИ́ЧНИЙ (байдужий і млявий) БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ (який не виражає почуттів, пристрастей); ПРОХОЛО́ДНИЙ розм. (про ставлення до кого-, чого-небудь); НЕУВА́ЖНИЙ, НЕУВА́ЖЛИВИЙ рідше (про ставлення, погляд і т. ін.). Вигляд у нього був такий байдужий, що скажи йому зараз, що треба їхати на край світу, та й то не здивується (Григорій Тютюнник); Мадам Шмідтова глянула байдужними очима на групу (І. Нечуй-Левицький); Обличчя його прийняло відчужений, розчарований вираз (Леся Українка); Очі його були сумні й далекі (Ю. Яновський); З утомленого, знеохоченого вигляду приятеля пізнав боярин Микола, що після оп'яніння старшого, зрілого мужа молодою шляхтянкою прийшло уже протверезіння (Ю. Опільський); — Ви до мене? — спитав господар безпристрасним голосом (М. Чабанівський); На противагу "прохолодному"ставленню до нас (кіногрупи) місцевого ліспромгоспу, саперна військова частина виявила нам величезну увагу і дружбу (О. Довженко); Вигляд у нього був стомлений, погляд ніби неуважний (М. Трублаїні). — Пор. 2. холо́дний.

ДА́ВНІЙ (про час, епоху, подію і т. ін.), СТАРИ́Й, СТАРЕ́ЗНИЙ підсил. розм., СТАРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, ДАЛЕ́КИЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, ДА́ВНІ́ШНІЙ розм., ДАВНЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ТЕ́МНИЙ поет.; ПРАДА́ВНІЙ, НЕЗАПА́М'ЯТНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, ДОІСТОРИ́ЧНИЙ, АРХАЇ́ЧНИЙ книжн., НЕПА́М'ЯТНИЙ розм. (який був дуже давно, стосовний далекого минулого); СТАРОДА́ВНІЙ (перев. про історичні події). Мій розум.. розів'ється так вільно і буде зорити без гніву, а пильно на давні віки, на колишні події (Леся Українка); — Ех, товаришу! Укупі з тобою ми падали й стогнали під важкою підошвою старого життя (А. Головко); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! (М. Старицький); Ой шумлять гаї зеленії, ріки повноводнії — про часи давноминулії, про далекі дні (П. Тичина); Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну давнину (Л. Первомайський); Як сон страшний, та давнішня пора (А. Турчинська); За цими переказами нове прізвище прищепилося в давнезні часи (Ю. Яновський); Люлі, ой, люлі, дитинко моя! В темнім минулім таким був і я (В. Сосюра); В прадавні часи подоляни торгували пшеницею аж з Грецією (М. Стельмах); У колишні давні днини, в незапам'ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка (Н. Забіла); Начатки речей суть тіла найпростіші, суцільні, І лиш тому неушкоджені можуть віки існувати, Від предковічних часів поновляючи світу будову (переклад М. Зерова); Що не кажи, а ці святки, цей Святвечір, маланки, ці колядки й щедрівки.. віють поезією давніх, доісторичних часів... (М. Коцюбинський); Народ наш.. від непам'ятних часів мав у своїх обрядах і звичаях багаті зароди драми (І. Франко); Батько розказував, що колись, у стародавню давнину, ще тут розбійники жили (Б. Грінченко); — Пор. мину́лий.

ДАЛЕ́КИЙ (який міститься, існує, відбувається тощо на значній відстані від когось, чогось), ДА́ЛЬНІЙ, ВІДДА́ЛЕНИЙ, НЕБЛИЗЬКИ́Й, ДАЛЕЧЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДАЛЕЧЕ́ННИЙ підсил. розм., ВІДЛЕ́ГЛИЙ рідше; ГЛИБО́КИЙ (далекий від центру). Євген глянув на далекий берег, який вони недавно покинули (О. Донченко); — Дорога дальня, — каже Коханиха, — і холодний вітер віє; мабуть, притомились (Марко Вовчок); Чути грім віддаленого бою (В. Собко); Неблизький світ Гетьманське. Набив (Чіпка) добре ноги (Панас Мирний); А там, на схід, у далечезній подині простелялись ферганські степи (І. Ле); Сади нагоряні, луги відлеглі В бетоні, склі.. Простелять творчості нової тло (М. Зеров); Глибока провінція.

ДАЛЕ́КИЙ (за спорідненістю), ДА́ЛЬНІЙ рідше, ВІДДА́ЛЕНИЙ. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі, або — нашому тинові двоюрідний пліт (Г. Хоткевич); Родичі дальні, на п'ятихвилинних фотографіях, понатикувані у рамці до портретів (В. Кучер).

МАЙБУ́ТНІЙ (який настане, буде; який з'явиться, житиме пізніше тощо), ПРИЙДЕ́ШНІЙ, ГРЯДУ́ЩИЙ уроч., ПОТО́МНИЙ поет., ПРИ́ЙШЛИЙ (ПРИ́ШЛИЙ) заст.; НАСТУ́ПНИЙ (який має відбутися, настати); ДАЛЕ́КИЙ, ДА́ЛЬНІЙ (який настане, здійсниться ще не скоро). Приплітав (купець) всюди свою рідню і знайомих, пожари торішні, майбутній кінець світа (Марко Вовчок); Нова людина часто несе в собі дух перемін, прийдешню нашу долю (Вас. Шевчук); Проймає погляд соколиний Віків грядущих далечінь (М. Рильський); Що бачу я в далекому просторі? Прийдешність бачу я, віки потомні (Леся Українка); Михайло, помагаючи дідові, радив рушницю придбати добру на прийшлі часи (Марко Вовчок); Розпалена уява Семенова переносить його в пришлі часи (М. Коцюбинський); Захоплений наступною зустріччю з батьками, він, здавалось, став приділяти менше уваги Оксані (Д. Ткач); Людство З безмірним трудом розорало (поле) під засів Добра і правди, для таємних, Далеких, прийдешніх часів (І. Франко).