довбало

ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І. Франко); Вистукує барвистий ятел у кору стовбурів (А. Шиян); Провору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі (Ю. Яновський); Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (І. Ле); Птиця клюйдерево вистукує, як ковач: тук-тук-тук, ніби молотком у кузні (А. Хижняк); Ой довбачу зелененький, довбачу, довбачу, А я бідна сиротонька, не смійся, багачу (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довбало — до́вба́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. довбало — -а, с. Інструмент для довбання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довбало — ДО́ВБА́ЛО, а, с. Інструмент для довбання. Словник української мови в 11 томах
  4. довбало — Довбало, -ла м. 1) Долбящій что нибудь. Черном. 2) Дятелъ. Вх. Пч. II. 13. Словник української мови Грінченка