1. Словник синонімів української мови

довіра

ДОВІ́РА (ставлення до когось, що ґрунтується на впевненості в його правоті, чесності, щирості тощо), ДОВІ́Р'Я, ВІ́РА рідше. Розмовляє (Федір) з нею одверто — виходить, вона викликає в нього довіру (А. Головко); Йому виявлено всенародне довір'я і обрано на найвищу в селі посаду (П. Загребельний); Вона повірила його м'якому слову, повірила обіцянкам, що одружиться на ній, і заплатила за свою віру дівоцтвом (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довіра — дові́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. довіра — -и, ж. Те саме, що довір'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довіра — вте́ртися (влі́зти, вкра́стися) / втира́тися (вла́зити) в дові́р’я (в дові́ру) до кого, рідше кого, зневажл. Домогтися чиєїсь прихильності, любові і т. ін. будь-якими засобами. Фразеологічний словник української мови
  4. довіра — ДОВІРА — морально-практичне ставлення індивіда до партнера у спілкуванні, яке ґрунтується на вірі в його чесність і щирість. Особистісна настанова у стосунках Д. передбачає обопільне очікування позитивних (благих) наслідків. Філософський енциклопедичний словник
  5. довіра — Дові́ра, -ри, -рі, -рою (ж. р.) і дові́р’я, -р’я, -р’ю, -р’ям (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. довіра — ДОВІ́РА, и, ж. Те саме, що дові́р’я. Між молодим індійцем і українським хлопчиком одразу ж проліг невидимий місток довіри (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 65); — А коли довірите щось, намагатимусь вашу довіру виправдати… (Ю. Янов., II, 1954, 136). Словник української мови в 11 томах