досвіток
ДО́СВІТОК (ДО́СВІТКИ рідше) (час доби перед сходом сонця), ДО́СВІТ, ПЕРЕДРА́ННЯ, ПЕРЕДСВІТА́НОК, ПЕРЕДСВІТА́ННЯ, ПЕРЕ́ДСВІ́Т розм., ПЕРЕДРА́НЬ розм. На досвітку гудуть мені сніги, Тікає ніч від мене, як ворона (Д. Павличко); Ранніми досвітками від річки білими табунами бреде в село туман (Н. Тихий); Єремія дрімав дрімотою важкого досвіту, і як тільки почало на світ благословитись, він схопився (І. Нечуй-Левицький); У сінях схопив (Мусій) пару відерець, що примерзли до долівки, і вибіг у морозяне передрання (В. Речмедін); Свіжив передсвітанок, діти горнулися докупи на запашному лісовому сіні (І. Ле); Прозоре, миле передсвітання тане, тремтить, рожевіє на сході (Ю. Бедзик); В похмурому передсвіті серед дикої звированості людської страшно зблискували мечі (П. Загребельний); Сумною буть тобі не личить У цю весняну передрань (М. Шпак).
Значення в інших словниках
- досвіток — до́світок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- досвіток — Передсвітанок, передсвітання, передсвіт, р. досвітки; У ФР. передрання, передрань; & досвіт; пор. СВІТАНОК. Словник синонімів Караванського
- досвіток — -тку, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- досвіток — див. ранок Словник синонімів Вусика
- досвіток — До́світок, -тку, -ткові; до́світки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- досвіток — ДО́СВІТОК, тку, ч. Час доби перед сходом сонця, світанком. Загупали з досвітку до пізньої ночі ціпи між стогами, загарчали лопати на токах (Мирний, III, 1954, 7); Щоб не запізнитися, він з самого досвітку був на ногах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163). Словник української мови в 11 томах
- досвіток — Досвіток, -тку м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у досвіток. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. досвітки. Словник української мови Грінченка