драма

НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил.; БЕЗГОЛО́В'Я (БЕЗГОЛІ́В'Я) перев. із займ. моє, наше і т. ін. або мені, нам і т. ін., розм. (явище, що несе з собою тяжкі, згубні наслідки); ЗЛО (велике нещастя — в узагальненому знач.); ДРА́МА (тяжка, неприємна подія в житті людини, людей, що приносить душевні страждання; психічний стан, зумовлений цим стражданням); ТРАГЕ́ДІЯ (тяжка, жахлива подія в житті людини, народу і т. ін.; гнітючий психічний або соціально-моральний стан, зумовлений такою подією); НАПА́СТЬ розм., НАХА́БА розм., ПЕНЯ́ заст. (тяжка, неприємна подія, що зненацька захопила когось). З ним трапилось нещастя, придавила деревина (С. Чорнобривець); — Я (листоноша) бачу радість, я бачу й нещастя, я стою на порозі, всім знайомий, багатьом друг (Ю. Яновський); — Ой, лишечко! Ой, рятуйте! Ой, біда! — став пан Уласович не своїм голосом пробі кричати (Г. Квітка-Основ'яненко); Життя його було ясне і прозоре до дна. В ньому було мало горя, мало втрат, багато сміху, надій, сонця (О. Гончар); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (О. Гончар); Вітрова Балка ждала завжди князя й терпіла його з гістьми, як справжнє своє безголов'я (А. Головко); — Бідні були.. і дуже сердиті, бо зла назбиралося на нашу голову сила-силенна за сотні літ... (О. Довженко); Відбувалися щоденні драми в домі, від яких матері ніяк не щастило ізолювати.. малого Григорія (І. Ле); Душевна драма; Війна у всі віки була трагедією людства, трагічним перехрестям у житті солдата (І. Ле); Пережити особисту трагедію; — І, лишенько, — об поли вдарила жінка, — ну, дня того нема, щоб не було якої напасті (А. Головко); Частенько (люди) дурощі снують, А доснуються до нахаби, — Тоді вже лихо тчуть (Л. Глібов); — Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! ..Така нам лучилась пеня (І. Котляревський). — Пор. зли́годні.

П'Є́СА (твір, призначений для сценічного виконання), ДРА́МА. У Відні я.. була в театрі на новій п'єсі з артистичного життя (Леся Українка); Після диспуту, щоб підсилити враження, йшла драма з життя перших християн (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. драма — дра́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. драма — (гр. drama — дiя) твip художньої лiтеpатуpи, який життя й хаpактеpи геpоїв, гостpi конфлiки pозкpиває чеpез pозмови дiйових осiб (монологи, дiалоги, полiлоги) i пpизначений для сценiчного втілення. Має iндивiдуалiзовану мову пеpсонажiв i сценiчнi засоби. Словник стилістичних термінів
  3. драма — (літ. твір) <�побутова> п'єса; (життєва) конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе; (будівля) драматичний театр. Словник синонімів Караванського
  4. драма — [драма] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. драма — -и, ж. 1》 Літературний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови і признач. для сценічного виконання. 2》 Літературно-театральний твір серйозного, але не героїчного змісту (на відміну від трагедії й комедії). 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ДРАМА — • ДРАМА (грец. δρα̃μα — дія) 1) Один з літературних родів. Поділяється на види: драма (у вузькому розумінні), трагедія, комедія, що мають свої жанрові різновиди. Генетично Д. пов'язана з нар. обрядовими дійствами. Українська літературна енциклопедія
  7. драма — дра́ма (грец. δράμα, букв. – дія) 1. Літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. 2. Переносно – приголомшлива чи зворушлива подія в житті людини, в історії народу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. драма — Один із 3 осн. родів літератури (крім епосу та лірики), в якому явища життя та характери героїв розкриваються не через авторську розповідь про них, а через вчинки й розмови дійових осіб (діалоги та монологи); призначена для сценічного втілення. Універсальний словник-енциклопедія
  9. драма — Дра́ма, -міг, -мі; дра́ми, драм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. драма — ДРА́МА, и, ж. 1. Літературний твір, побудований у формі діалога без авторської мови і признач. для сценічного виконання. Почавши з 1881 року, він [І. Франко].. пише повісті, драми, оповідання, вірші та статті наукового та публіцистичного змісту (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. драма — Драма, -ми ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113. Словник української мови Грінченка