дух

ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Тулуб); Якась гаряча хвиля била йому в лице, влітала з віддихом в груди (М. Коцюбинський); Тебе я обнімаю. Мій білий подих на твоїй руці (М. Вінграновський); Єремія зітхнув глибоко усіма грудьми і вперше перевів дух (І. Нечуй-Левицький).

ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах). Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока,.. се були знаки духів — опікунів дому (І. Франко); Печальний демон, дух вигнання, літав над обрієм земним (переклад В. Сосюри); Працівник спецслужби зник за кущами китайської троянди, наче джин у глекові факіра (Є. Гуцало); Ви цариця прозорих, як марево, фей, Ви Моргана прекрасна; А я ельф, білий ельф, я мов усміх лілей (М. Вороний); Хто вмирав тоді, не відав страху, .. Геній стиха цілував бідаху, І гасив свій факел неборак (П. Куліш).

ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Багряний); Як не любити роботи розумної, Праці, що дух веселить? (М. Рильський); Раніше Мар'ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (С. Чорнобривець); Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський); Бажання куці, та неситі й злі. Дарма таїть їх немічна утроба (Л. Дмитерко); Він зібрав всі сили, всю рішучість, на яку спроможна була його мізерна душиця (З. Тулуб).

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, — зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). — Пор. 1. па́хощі.

ПОВІ́ТРЯ (суміш газів, необхідних для життя людини, тварин, рослин), АТМОСФЕ́РА, ДУХ розм. Повітря було напоєне креозотом.. і ще чимсь вокзальним (В. Даниленко); Сонце з усією силою, спроможною просякти атмосферу й досягти землі, виливало своє тепле сяйво навколо (О. Досвітній); Я морозу не боюся І хто мерзне — я сміюся: Бабу гріє не кожух, А веселий теплий дух (Л. Глібов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дух — дух 1 іменник чоловічого роду свідомість, дихання, запах тощо дух 2 іменник чоловічого роду у міфології Орфографічний словник української мови
  2. дух — Нематеріяльність, свідомість, психічний світ; УР. Святий <�Божий> Дух, Божа благодать; ФР. мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, вогонь, надхнення; (часу) характер, знамення, тенденція, ознака... Словник синонімів Караванського
  3. дух — I [дух] -ха, м. (на) -хов'і/духу мн. -хие, -х'іў (у міфології) II [дух] -ху, м. (y) дус'і, мн. -хие, -х'іў (свідомість, дихання, запах тощо) Орфоепічний словник української мови
  4. дух — ч. 1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу. || У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дух — дух: ◊ запе́рло дух стало важко дихати (ст) ◊ розвіятися як дух → розвіятися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дух — Всі були одного духа, а тепер поспускали вуха. Всі були того самого переканання, а тепер стратили надію у власні сили. Додав духа. Підбадьорив, підохотив, щоб устояли у евому ділі. До Святого Духа, не скидай кожуха, а по Святім Дусі ходи у кожусі. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. дух — А, ч. 1. військ. Солдат до присяги. Духів завжди найбільше гноблять. 2. злоч. Новачок, новоприбулець у силових структурах. 3. Новачок. Не треба від нього вимагати: він ще дух і багато чого не знає. 4. Абітурієнт. Вся Виставка забита духами через вступні екзамени. Словник сучасного українського сленгу
  8. дух — (-а) ч. 1. арм.; зневажл. Молодий солдат (у перші шість місяців строкової служби). БСРЖ, 173; СЖЗ, 38. Словник жарґонної лексики української мови
  9. дух — див. вонь; запах; сила Словник синонімів Вусика
  10. дух — Онтологічна категорія, яка звичайно вживається для позначення елементу буття (субстанції, дійсності), протилежного матерії, тілу; психічна енергія, розум, свідомість. Універсальний словник-енциклопедія
  11. дух — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  12. дух — ДУХ — потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності. Філософський енциклопедичний словник
  13. дух — Дух, ду́ху і ду́ха (мари), ду́хові, в ду́сі, ду́ше! ду́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. дух — ДУХ, ч. 1. род. у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу; //У матеріалістичній філософії і психології — мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. Словник української мови в 11 томах
  15. дух — Дух, -ха и -ху м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. Словник української мови Грінченка