1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дух

ч.

1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу.

|| У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.

|| В ідеалістичній філософії – нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії. Абсолютний дух.

2》 род. -у, тільки одн. Внутрішній стан, моральна сила людини, колективу.

Занепадати духом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь.

Набиратися духу — набиратися сміливості, рішучості; наважуватися.

3》 род. -у, тільки одн. Загальний внутрішній зміст і напрям, основний характер чого-небудь.

|| Суть, істинний сенс; зміст чого-небудь.

|| Який-небудь елемент, що визначає поведінку, характер, напрям думок і т. ін.

У дусі чого — у певному напрямку.

4》 род. -а. За міфологічними і релігійними уявленнями – добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини.

Злий (нечистий, лихий і т. ін.) дух — за релігійними уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт.

Святий Дух — за християнським віровченням – третя особа Святої Трійці.

5》 род. -а, тільки одн. За релігійними уявленнями – безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа.

На духу заст. — на сповіді.

6》 род. -у, тільки одн., розм. Процес вдихання й видихання повітря (перев. у сталих словосполученнях); дихання.

Що є духу — з усієї сили, скільки вистачає сили.

7》 род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що повітря.

|| Тепле, нагріте повітря.

8》 род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що запах; аромат.

Щоб [і] духу не було — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь.

Ні слуху, ні духу — нема ніякої звістки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дух — дух 1 іменник чоловічого роду свідомість, дихання, запах тощо дух 2 іменник чоловічого роду у міфології Орфографічний словник української мови
  2. дух — Нематеріяльність, свідомість, психічний світ; УР. Святий <�Божий> Дух, Божа благодать; ФР. мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, вогонь, надхнення; (часу) характер, знамення, тенденція, ознака... Словник синонімів Караванського
  3. дух — I [дух] -ха, м. (на) -хов'і/духу мн. -хие, -х'іў (у міфології) II [дух] -ху, м. (y) дус'і, мн. -хие, -х'іў (свідомість, дихання, запах тощо) Орфоепічний словник української мови
  4. дух — дух: ◊ запе́рло дух стало важко дихати (ст) ◊ розвіятися як дух → розвіятися Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дух — Всі були одного духа, а тепер поспускали вуха. Всі були того самого переканання, а тепер стратили надію у власні сили. Додав духа. Підбадьорив, підохотив, щоб устояли у евому ділі. До Святого Духа, не скидай кожуха, а по Святім Дусі ходи у кожусі. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дух — А, ч. 1. військ. Солдат до присяги. Духів завжди найбільше гноблять. 2. злоч. Новачок, новоприбулець у силових структурах. 3. Новачок. Не треба від нього вимагати: він ще дух і багато чого не знає. 4. Абітурієнт. Вся Виставка забита духами через вступні екзамени. Словник сучасного українського сленгу
  7. дух — (-а) ч. 1. арм.; зневажл. Молодий солдат (у перші шість місяців строкової служби). БСРЖ, 173; СЖЗ, 38. Словник жарґонної лексики української мови
  8. дух — див. вонь; запах; сила Словник синонімів Вусика
  9. дух — Онтологічна категорія, яка звичайно вживається для позначення елементу буття (субстанції, дійсності), протилежного матерії, тілу; психічна енергія, розум, свідомість. Універсальний словник-енциклопедія
  10. дух — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Фразеологічний словник української мови
  11. дух — ДУХ — потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності. Філософський енциклопедичний словник
  12. дух — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З. Словник синонімів української мови
  13. дух — Дух, ду́ху і ду́ха (мари), ду́хові, в ду́сі, ду́ше! ду́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. дух — ДУХ, ч. 1. род. у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу; //У матеріалістичній філософії і психології — мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. Словник української мови в 11 томах
  15. дух — Дух, -ха и -ху м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що. Словник української мови Грінченка