1. Словник синонімів української мови

жовтіти

ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: пожовті́ти, пожо́вкнути, прижо́вкнути, зажо́вкнути, прожо́вкнути, прижо́вкти, зжо́вкнути, позолоти́тися, позолоті́ти. Обличчя осунулося, почало жовтіти (Панас Мирний); Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне, жовкне... (Леся Українка); Прижовкло листя на кущах і деревах (П. Воронько); Море міниться — сизе, бузкове, А надвечір воно золотиться (П. Воронько); Земля золотіла. Це був, власне, жовтий пісок, прибитий дощем, а тепер нагрітий і осяяний сонцем (І. Багряний); Все запам'ятовуй, Хомо, бо це вже історія. Не та історія, що зажовкає десь у книгах, а та, що твориться на твоїх очах (О. Гончар); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Половіють за обрій жита, печалить день чаїне квиління (з газети).

ЖОВТІ́ТИСЯ (виділятися жовтим кольором), ЖОВТІ́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТА́ВИТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЯНТАРІ́ТИ, ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док.: зажовті́тися, зажовті́ти, зазолоти́тися, зазолоті́ти. Вдалині жовтіється осінній ліс; Родючий баштан жовтіє динями (Марко Вовчок); На широченній рівнині.. яскраво золотились соняшники (О. Гончар); З висоти добре видно, як пізня осінь поділила безмежжя полів на чорні й зелені барви, між якими подекуди золотавились скирти пшеничної соломи (з журналу); По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (А. Малишко); Де-не-де у вікнах світло янтаріє (В. Сосюра); Половіє безмежний клин озимої пшениці (Ю. Яновський). — Пор. 1. виділя́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовтіти — жовті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жовтіти — див. дозрівати Словник синонімів Вусика
  3. жовтіти — ЖОВКНУТИ; (- пашню) достигати, дозрівати, половіти. Словник синонімів Караванського
  4. жовтіти — [жоуўт’ітие] -т'ійу, -т'ійеиш Орфоепічний словник української мови
  5. жовтіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися жовтим, набирати жовтого кольору. || Починати достигати, дозрівати. || В'янути, засихати, вигоряти. || Ставати, робитися блідим із жовтим відтінком; худнути, марніти. 2》 Вирізнятися жовтим кольором, жовтизною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. жовтіти — в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  7. жовтіти — ЖОВТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися жовтим, набирати жовтого кольору. Заможний чоловік насипав на рядні Чимало Перлів просушити, Бо в скрині почали жовтіти (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  8. жовтіти — Жовтіти, -тію, -єш гл. Желтѣть. Від Лиману до Єсмані жовтіє пшениця. К. Досв. Мати дивиться на неї, од злости німіє, то жовтіє, то синіє. Шевч. 21. Словник української мови Грінченка