задушливий

ДУ́ШНИ́Й (про повітря високої температури, насичене вологою, випарами; з таким повітрям), ЗАДУ́ШЛИВИЙ, ЗА́ДУ́ШНИЙ, УДУ́ШЛИВИЙ рідше, ПАРКИ́Й, ПАРНИ́Й розм. Перший раз по довгій зимовій неволі в тісних, душних хатах ми, сільські діти, могли побігати собі свобідно (І. Франко); Повітря в кухні було важке, задушливе (В. Козаченко); В задушні, паркі ночі виносив (капітан) постелю з каюти на бак (О. Гончар); Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Панас Мирний); Повітря неймовірно парке, таке парке, яким воно буває тільки у передгрозовий час (Ю. Збанацький); День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Марко Вовчок). — Пор. 1. жарки́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задушливий — заду́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. задушливий — ЗАДУШНИЙ (день) душний; (газ) отруйливий, отруйний; (- оточення) П. гнітючий. Словник синонімів Караванського
  3. задушливий — [задушлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. задушливий — -а, -е. 1》 З жарким, перегрітим повітрям, насиченим випарами; душний. || З важким, спертим, бідним на кисень повітрям. 2》 Який не дає дихати, перешкоджає диханню, душить. || Який неприємно діє на органи дихання, отруює їх. Задушливі гази. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. задушливий — ЗАДУ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. З жарким, перегрітим повітрям, насиченим випаруваннями; душний. День був задушливий.. Південне сонце, червоне та палюче, як розпечена сталь, гарячими бризками поливало греблю (Коцюба, Нові береги, 1959, 288)... Словник української мови в 11 томах