закривати
ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її (хату) своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була (Целя) тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).
ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник і засовує його в якісь трухляві, з розношеною шкірою фоліанти (М. Стельмах); Але як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на останню стрічку і там прочитав (Леся Українка); Агава з одчаєм стуляє листя (М. Коцюбинський); Вдень розпускає (головатень) свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (І. Франко).
ЗАТІ́НЮВАТИ (заховувати в тіні, закриваючи світлові промені), ЗАТІ́НЯТИ, ПРИТІ́НЮВАТИ, ПРИТІНЯ́ТИ, ОТІ́НЮВАТИ рідко, ОТІНЯ́ТИ рідко. — Док.: затіни́ти, притіни́ти, отіни́ти. Столітні липи обабіч дороги затінюють її так, що дівчина ступає дорогою, наче зеленим тунелем (Ірина Вільде); Вікна його кімнати затіняли густі віти каштана (О. Досвітній); Високий пліт заслоняв груболистий бузок.., а кути огородженого городу притінювали молоді соснові та грабові гаї (Н. Кобринська); Під вікнами рожа висока цвіла, Колодязь верба отіняла крислата (І. Вирган). — Пор. 1. закрива́ти.
ЗАЧИНЯ́ТИ (двері, вікно і т. ін.), ЗАКРИВА́ТИ, ПРИКРИВА́ТИ, ПРИЧИНЯ́ТИ, ПРИТУЛЯ́ТИ (перев. нещільно, неповністю); ПРИХИЛЯ́ТИ (тихо, плавно); ЗАХЛО́ПУВАТИ (різко, швидко, зі стуком). — Док.: зачини́ти, закри́ти, прикри́ти, причини́ти, притули́ти, прихили́ти, захло́пнути. Тепер і спали в кімнаті, і вікна зачиняли наглухо, наче змінився клімат (О. Гончар); Молоденький командир ввічливо пропускав його поперед себе і, знову прицокнувши каблуками, акуратно і майже беззвучно закривав за собою двері (Григорій Тютюнник); В горіховому шифоньєрі висіли плаття Ані, теплий запах духів обгорнув його, він обережно прикрив дверці (Л. Первомайський); Я причиняю двері, і дивно, що тонкі дошки затамовують і приглушують всі звуки ночі, немов товста броня (Т. Масенко); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (О. Гончар); Люда швидко вскочила в свою каюту і захлопнула двері (М. Трублаїні).
Значення в інших словниках
- закривати — закрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- закривати — Двері, вікно, ворота, шафу, скриню тощо – переважно зачиняти. Повіки очей – переважно заплющувати. Літературне слововживання
- закривати — (собою) загороджувати, затуляти, заслоняти, застувати, застити; (небо хмарою) покривати, затягати, застилати; (посуд) накривати; (від очей) укривати, прикривати; (очі) стуляти, склепляти, заплющувати; (шлях) перекривати, бльокувати; (церкву) не давати діяти кому; (склеп) замикати; (віче) КІНЧАТИ. Словник синонімів Караванського
- закривати — -аю, -аєш, недок., закрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Загороджувати, затуляти кого-, що-небудь, робити невидимим або недоступним для удару, дотику і т. ін. || перев. від кого – чого. Приховувати, укривати. 2》 Накладати, навішувати і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закривати — (водогін) закручувати, закрутити, позакручувати, (двері) зачиняти, зачинити, позачиняти, (діру) затуляти, затулити, позатуляти, (запоною) запинати, запнути, заслонювати, заслонити, позаслонювати, (книгу) загортати, загорнути, згортати, згорнути... Словник чужослів Павло Штепа
- закривати — заплю́щувати (рідше закрива́ти, замика́ти і т. ін.) / заплю́щити (рідше закри́ти, замкну́ти і т. ін.) о́чі. 1. на що. Навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. Фразеологічний словник української мови
- закривати — ЗАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Загороджувати, затуляти кого-, що-небудь, робити невидимим абс недоступним для удару, дотику і т. ін. А туман, неначе ворог, Закриває море І хмароньку рожевую (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- закривати — Закрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. закрити, -рию, -єш, гл. Закрывать, закрыть, укрывать, укрыть. І то не наш корх землі, що нам очі закриють. Ном. № 1499. Словник української мови Грінченка