заперти
ЗАМИКА́ТИ (закривати на замок, ключ і т. ін.), ПРИМИКА́ТИ, ЗАПИРА́ТИ розм., ЗАЧИНЯ́ТИ рідко; ЗАСУВА́ТИ (на засув); ЗАЩІПА́ТИ, ЗАЩІБА́ТИ діал., ЗАЩІ́БУВАТИ діал. (на защіпку). — Док.: замкну́ти, примкну́ти, запе́рти, зачини́ти, засу́нути, защіпну́ти, защепну́ти, защебну́ти. Я замикаю кімнату, вішаю ключ на гвіздочок біля входу, швидко збігаю вниз (М. Чабанівський); Боб злякано відходить ліворуч. Марко за ним і примикає двері (Мирослав Ірчан); — Ідіть собі, йдіть!.. — бурчав позаду сторож-дід, запираючи за школярами двері (С. Васильченко); Зачиняє (воротар) хвіртку, засуває важким засувом браму (Леся Українка); Уночі вона защіпала на защіпку двері з кухні в світлиці (Б. Грінченко); Вона урочисто виходить з хати, защібає двері і прямує вздовж села (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- заперти — запе́рти 1 дієслово доконаного виду замкнути запе́рти 2 дієслово доконаного виду затягти далеко; запхнути фам. Орфографічний словник української мови
- заперти — I див. запирати I. II -пру, -преш, док., перех., фам. 1》 Затягти, завезти дуже далеко. 2》 Запхнути, упхнути куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заперти — запе́рти 1. зачинити (перев. на замок)(ст): Запри добре двері (Авторка) ◊ запе́рло дух → дух 2. заарештувати (ст) 3. затамувати (подих): Коли цей чоловік буде проходити стежкою біля них, обов'язково запримітить їхні свіжі сліди в глибокому снігу, там... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- заперти — Запе́рти, див. запира́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заперти — ЗАПЕ́РТИ¹ див. запира́ти¹. ЗАПЕ́РТИ², пру́, пре́ш, док., перех., фам. 1. Затягти, завезти дуже далеко. Як поперли сани, то й не знаю, куди б заперли, якби люде не зупинили (Сл. Гр.). 2. Запхнути, упхнути куди-небудь. Окули люде і цього. Словник української мови в 11 томах
- заперти — Заперти, -ся см. запірати, -ся. Словник української мови Грінченка