заступити

ВХО́ДИТИ (УХО́ДИТИ), ВВІХО́ДИТИ (УВІХО́ДИТИ) (ідучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАХО́ДИТИ, ВСТУПА́ТИ (УСТУПА́ТИ), ПЕРЕСТУПА́ТИ ПОРІ́Г, СТУПА́ТИ розм., ЗАСТУПА́ТИ розм.; ВПЛИВА́ТИ (УПЛИВА́ТИ) (плавно, повільно); ВВА́ЛЮВАТИСЯ (УВА́ЛЮВАТИСЯ), ВВА́ЛЮВАТИ розм. (важкою ходою, незграбно); ВДИРА́ТИСЯ (УДИРА́ТИСЯ), ВРИВА́ТИСЯ (УРИВА́ТИСЯ) (швидко, з шумом або силоміць); ПРОСО́ВУВАТИСЯ, ПРОСУВА́ТИСЯ, ВПИХА́ТИСЯ (УПИХА́ТИСЯ) розм. (протискуючись між кимсь). — Док.: ввійти́ (увійти́), зайти́, вступи́ти (уступи́ти), переступи́ти порі́г, ступи́ти, заступи́ти, впливти́ (упливти́), ввали́тися (ували́тися), ввали́ти, вде́ртися (уде́ртися), урва́тися, ввірва́тися (увірва́тися), вти́ритися (ути́ритися) фам. просу́нутися, впхну́тися (увіпхну́тися) (упхну́тися), впха́тися (увіпха́тися) (упха́тися). Погиба входить до майстерні (М. Стельмах); Увіходжу в сіни — справді чутно бучу.. Уходжу в хату.. Буча зразу стихла (Панас Мирний); Чаювати Купріян любив сам у своєму кабінеті, куди не мав права ніхто заходити (Григорій Тютюнник); Одкриваються сіни й видко, як у них вступає знадвору Публій (Леся Українка); Уступаю у другу світлицю — за столом сидить молодиця (Марко Вовчок); Бояри, городські старці, мужі ліпші й нарочиті, статечно впливали в церкву (П. Загребельний); Ось і лізе Черевань, сопучи, через поріг. Уваливсь у хату (П. Куліш); Крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (О. Досвітній); До спальні вривається заплаканий Ігор (В. Кучер); У двері просовується якась дивовижна фігура (Г. Хоткевич).

ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її (хату) своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була (Целя) тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).

ЗАСТУПА́ТИ (тимчасово виконувати обов'язки, функції кого-, чого-небудь), ЗАМІЩА́ТИ, ЗАМІ́ЩУВАТИ, ЗАМІНЯ́ТИ, ЗАМІ́НЮВАТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ рідко; ПІДМІНЯ́ТИ, ПІДМІ́НЮВАТИ (на короткий час). — Док.: заступи́ти, замісти́ти, заміни́ти, переступи́ти, підміни́ти. Як член сільради, він уже кілька тижнів заступає хворого голову села (І. Ле); Заміщати директора; — Якщо тебе... зовсім поранило, тебе замінює Фесюра (О. Гончар); З Оксаною в шукачів і зовсім зустріч не відбулася, їй нібито випало сьогодні підмінювати бригадира (О. Гончар).

ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ (ВСТУПА́ТИСЯ) за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. — Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти (вборони́ти) рідко відборони́ти, убезпе́чити (вбезпе́чити), уберегти́ (вберегти́), обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися (вступи́тися), заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. — Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); — Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); — А пам'ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); — Хлопці, вступіться! — верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе — ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). — Пор. 1. охороня́ти.

НАСТА́ТИ (про час, пору, явище, подію тощо — розпочатися), НАСТУПИ́ТИ, ПРИЙТИ́, ПОСТА́ТИ рідше, СТА́ТИ розм., ГРЯСТИ́ ужив. у майбутньому часі та в наказовому способі, заст., уроч., поет., ЗАСТУПИ́ТИ розм.; НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ), НАСПІ́ТИ, ПІДОСПІ́ТИ розм., ПОСПІ́ТИ розм., ПРИСПІ́ТИ розм., ПРИСТИ́ГНУТИ (ПРИСТИ́ГТИ) розм., НАХОПИ́ТИСЯ розм. (розпочатися, поступово наблизившись); ПІДСКО́ЧИТИ розм. (раптово, несподівано); НАХЛИ́НУТИ розм. (раптово й швидко); ПРИЛЕТІ́ТИ поет., ПРИЛИ́НУТИ поет. (про щось бажане, приємне); НАРОДИ́ТИСЯ поет., ПІДНЯ́ТИСЯ (ПІДІЙНЯ́ТИСЯ) поет. (про світанок, ранок, день і т. ін.); СПА́СТИ, СПУСТИ́ТИСЯ, ЛЯГТИ́, ОСІ́СТИ, НАПЛИСТИ́ (НАПЛИВТИ́), НАПЛИ́НУТИ (про вечір, ніч, сутінки); ДІЙТИ́ до кого-чого і без додатка (про настання чогось у якійсь черзі, послідовності). — Недок.: настава́ти, наступа́ти, прихо́дити, постава́ти, заступа́ти, настига́ти, наспіва́ти, поспіва́ти, приспіва́ти, нахопля́тися, приліта́ти, наро́джуватися, підніма́тися (підійма́тися), спада́ти, спуска́тися, ляга́ти, осіда́ти, наплива́ти, дохо́дити. Настала Пилипівка. Почалася зима (І. Нечуй-Левицький); Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка); Все має пору, для всього приходить свій час (М. Коцюбинський); Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський); Настала косовиця. За отамана ходить (Чіпка)!.. Стали жнива — й серпом як косою (Панас Мирний); І день гряде, настане час — Народ з судьбою вийде з бою (М. Нагнибіда); Весна тільки-тільки заступила, а вже так тепло надворі (Л. Яновська); Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко); Тимчасом наспіла потреба виїхати в Київ в справі (І. Сенченко); Якраз підоспіла неділя і була нагода одягтися парадно (П. Козланюк); Тільки з городиною впораєшся — засріблиться коса на лузі, далі жнива поспівають (М. Стельмах); Та ото приспіло літо; Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках, Жати хліба зазива (Я. Щоголів); Минулося наше літечко, перейшли літа молоді, пристиг час у велику дорогу на той світ знаряджатися (Л. Яновська); Молодого віку робиш-робиш, а сам в убожестві.. — і таконьки старість нахопиться... (Марко Вовчок); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи.. А там армія підскочить (Григорій Тютюнник); Крізь блокаду зими Прилетіла весна (Леся Українка); Зіллються і небо, і поле, і прилине вечірняя мить (В. Сосюра); Далеко за Дніпром на обрії народився світанок (В. Собко); Тихесенький вечір На землю спадає (В. Самійленко); Вже в тюрмі і то краще, можна було хоч пройтися по камері, а коли дійде черга, лягти на нарах і простягти ноги, хоч трохи спочити (А. Хижняк). — Пор. 3. наближа́тися.

ПЕРЕГОРО́ДЖУВАТИ (шлях комусь, чомусь), ЗАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЕРЕПИНЯ́ТИ, ПЕРЕКРИВА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕТИНА́ТИ, ПЕРЕЙМА́ТИ рідше (рухаючись упоперек чого-небудь); ЗАБІГА́ТИ (бігом, швидко, несподівано); ЗАСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТУПА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ діал. (ставши на шляху); ПЕРЕХО́ПЛЮВАТИ (шлях військам ворога). — Док.: перегороди́ти, загороди́ти, перепини́ти, перекри́ти, перері́зати, пересі́кти, перетя́ти (перетну́ти), перейня́ти, забі́гти, заступи́ти, переступи́ти, перехопи́ти. В одному селі грузовикам їхнім довелося зупинитися, — дорогу перегородила колона кавалерії (О. Гончар); Напрямилася (Галя) до дверей, та Власов миттю загородив їй дорогу (Панас Мирний); Сливе над самим вухом його розтявся і, покручуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (М. Коцюбинський); Оксен.. повів своїх людей на північ.. Але і там вони наткнулись на засаду. Хтось перекрив кожну стежку (Григорій Тютюнник); Оговтавсь ворог від невдач і вже перерізав дорогу (М. Шеремет); (Благонравов:) Німці, щоб не потрапити у повне оточення, змушені будуть.. вирушити єдиною вільною дорогою, але її легко пересікти Огнєву (О. Корнійчук); Солдатам перетнули путь гайдамаки (О. Довженко); На те й уваги їм нема, Що їм дорогу перейма Нещадно смерті грізна тінь (Я. Щоголів); На воротах забігли їй парубки дорогу й хотіли задержати, але вирвалася (Н. Кобринська); Марина і хоче йти геть, але хлопець знову заступає їй дорогу (В. Речмедін); Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (С. Добровольський); Біжіть мерщій униз: там є такі поляни, що можна добре його (звіра) переставати (Словник Б. Грінченка); Перехопити дорогу кінноті.