зачіпати

ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ рідше) (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою викликати у кого-небудь почуття гіркоти, досади), УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), ЗАЧІПА́ТИ, ЗНЕВАЖА́ТИ, ОБИЖА́ТИ розм., ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) із сл. самолюбство, КУСА́ТИ розм., КУСА́ТИСЯ розм., КРИ́ВДИТИ рідше, УЩЕМЛЯ́ТИ (ВЩЕМЛЯ́ТИ) рідше. — Док.: обра́зити, ура́зити (вра́зити), зачепи́ти, знева́жити, оби́дити, зоби́дити, уда́рити (вда́рити), укуси́ти (вкуси́ти), скри́вдити, ущеми́ти (вщеми́ти). Грубий тон і роздратовання о. Василя ображали Раїсу (М. Коцюбинський); Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це (Б. Грінченко); (Олекса:) Злодій! Юда! Іди геть, не тривож гірш мого серця!! (Сербин:) Панове! Ви чуєте, як він уража мене!! (С. Васильченко); Бувало, що той Павло похмурий такий сидить, а то й словом її гірким зачепить — вона терпеливодушна, ясна та весела (Марко Вовчок); Жаль — недостойне почуття, вона зневажає того, кого ми жаліємо (Ю. Яновський); Іван також вмішався до бесіди. Він Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович); Гляди мені (Чіпко): тільки будеш мене зобиджати, то я тебе покину... (Панас Мирний); — Так ви гадаєте, що вона жінка свята? — з масною усмішкою кусає його Погиба (М. Стельмах); (Тетяна:) Ти кривдиш мене, служивий. Правда,.. заставши мене одну з паничем і ввечері, вільно тобі помислити всяково (І. Котляревський); Так мене ущемив (батько), що й хата мені ненавидна стала (Ганна Барвінок).

ТОРКА́ТИ кого, що (злегка натискувати на когось, щось), ТОРКА́ТИСЯ кого, чого, ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до кого-чого, ДОТОРКА́ТИ рідко, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до кого-чого, ЧІПА́ТИ, ЗАЧІПА́ТИ, ЛА́ПАТИ, ЛА́ПАТИСЯ за кого-що, розм., ДОТИКА́ТИСЯ до кого-чого, кого, чого, діал., ДОТИКА́ТИ кого, діал., ДОТУЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, кого, чого, діал. — Док.: торкну́ти, торкну́тися, доторкну́тися, доторкну́ти, приторкну́тися, зачепи́ти, лапну́ти, лапну́тися, діткну́тися, доткну́тися розм. діткну́ти, доткну́ти розм. дотули́тися. Гафійка ніжно торкає Маркову бороду (Ю. Яновський); Чуючи приплив веселої сили, нарочито звішеними ногами торкався шини і спиць заднього колеса, відбиваючи на них рисковані такти (М. Стельмах); В той час, як його уста вже доторкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає (Леся Українка); Дівчина відчула, що до її руки ледве чутно доторкуються його губи (Ю. Шовкопляс); Люди, зітхаючи, обіймали свого Івана, тиснучи йому руки, або просто приторкалися до його одежі чи сивої, з прозеленню бороди (М. Стельмах); "Таке життя, такий закон", — подумав Дорош, любовно розглядаючи майстерно зроблене гніздечко, але не приторкуючись до нього руками, щоб пташка не змандрувала геть (Григорій Тютюнник); Густі ялички чіпають мене своїми колючими гільцями за руки, за одіж, б'ють по лиці (І. Франко); Автомобіль щільно під'їздить до солдата, майже зачіпаючи його крилом (Ю. Яновський); Володько соромливо зирка на хазяїв, хтів щось сказати і не смів. Тільки лапав рукою те місце, де мав вирости вус (М. Коцюбинський); Гості ходили, пальцями дотикалися до прикрас, в захопленні головами хитали (А. Хижняк); Ступає юнак легенько, начеб і не дотуляється до землі (Я. Гримайло); Пробувала (Олена) кілька раз дотулитися клямки (Лесь Мартович).

ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ'ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ, БАЛАМУ́ТИТИ розм., КАЛАМУ́ТИТИ розм., МУ́ЛЯТИ (МУ́ЛИТИ рідше) розм., НЕ́ПУТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ розм., СКОЛО́ЧУВАТИ розм., СУЯТИ́ТИ діал., ПОРУША́ТИ діал., ЗВОРОХО́БЛЮВАТИ діал., ЮРТУВА́ТИ діал.; ПОТРЯСА́ТИ, МОРДУВА́ТИ розм., МУТИ́ТИ розм., ПАЛИ́ТИ розм., ПЕКТИ́ розм., ЛИХОМА́НИТИ розм., ТРУЇ́ТИ розм. (надто сильно). — Док.: схвилюва́ти, розхвилюва́ти, занепоко́їти, стриво́жити, стурбува́ти, розтурбува́ти, розтриво́жити, збенте́жити, розбенте́жити, роз'ятрити, збунтува́ти, розбу́рхати, сколоти́ти, сколо́шкати, пору́шити, зачепи́ти, зворохо́бити, потрясти́, замути́ти, помути́ти. Вутанька.. хотіла і якось уже не могла спинити його щиру, бурхливу мову, що так бентежила й хвилювала (О. Гончар); Розмова розхвилювала старого (З. Тулуб); Мене весь час непокоїла думка, чи все у загоні в порядку (Ю. Збанацький); Що ж то за сум, не збагну, потай тривожить мене (М. Зеров); Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю (Панас Мирний); (Секлита:) Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Витирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький); Це бачили й молоді товариші, і це їх збентежувало найдужче (Б. Грінченко); Ледве чутний ґелґіт дикого птаства в нічній високості до кожного з них промовляє по-своєму, чимось розбентежує й кличе кудись (О. Гончар); Бунтує пісня, Повнить груди Вже чутним клекотом орлят (М. Нагнибіда); — Я хочу розворушити, розбурхати людей (І. Волошин); Неспокійні думки не порушували його ум (Н. Кобринська); Він останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (О. Кобилянська); (Іван:) В нього зразу пропаде охота каламутить тобі душу перед польотом (І. Микитенко); Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Леся Українка). Знає його крутий норов: перемучиться, а не скаже, не покаже. А вона бачить, щось муля його (П. Панч); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник); Кожного гріє надія, кожного колотить тривога (Ю. Збанацький); — Чув новину? — Ти про крейсер?.. Всіх тут сколотила його поява (О. Гончар); — Побіг ваш Павло, і не колошкайте мені більше людей... Неділя сьогодні, спочивати слід... (В. Кучер); Знакома казка про Івася нікого не поруша — тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок); Людських душ не зворохобиш, і тебе забуде світ (О. Маковей); — Вгамуйся, мій друже! Не муч себе! Ще ж ні сіло, ні впало, а ти тільки надаремно себе тривожиш та мордуєш (І. Нечуй-Левицький); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Страшні думки вставали в Зіньковій голові,.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (М. Стельмах); (Поліксена:) Кассандро, нащо спогадами труїш? (Леся Українка); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (М. Рильський). — Пор. розчу́лювати.