злий

ЗЛИЙ (який недоброзичливо, неприязно, нечуйно або вороже ставиться до інших), НЕДО́БРИЙ, ПОГА́НИЙ, ЛИХИ́Й, ЗЛІ́СНИЙ, ЗЛО́БНИЙ, ОЗЛО́БЛЕНИЙ, ЗЛОБЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ЗЛОСЛИ́ВИЙ, ЖО́ВЧНИЙ, ЛЮ́ТИЙ підсил., ЗЛЮ́ЧИЙ (ЗЛЮ́ЩИЙ) підсил. розм., СОБАКУВА́ТИЙ підсил. розм., ЗЛІСЛИ́ВИЙ рідко, ЗЛОБИ́ВИЙ рідко, ЗАЇ́ЛИЙ діал. — Злий! Недобрий чоловік, лихий! Навчив тебе, моя дитино, Зробить оце! (Т. Шевченко); Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, і що її треба поважати й шанувати (Григорій Тютюнник); І здається він в цих неосяжних тайгових нетрях крихітним загнаним звірком і одночасно сильним і злісним ворогом (О. Довженко); Руїни спалених споруд, втікаючи, залишив тут фашист злобливий (І. Гончаренко); Бодай вас свята земля живцем поглинула! — лаялись навздогінці паніям злостиві діди з досади (І. Нечуй-Левицький); Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго (І. Франко); Він був знов такий жовчний! (О. Кобилянська); Збоку всім здавалось, що Ганна така люта! (О. Копиленко); Та й недобра ж ся Мар'я яка! І чого вона така злюча до всіх стала?.. (Панас Мирний); Майстер же був злющий, дивився спідлоба (Ю. Збанацький); Злостився Омелько й на дворян городових, ..на всяких спальників та стольників, навіть на собакуватих стрільців (О. Ільченко); Ласкаве телятко дві матки ссе, а злісливе ані єдної (М. Номис); — Я вже й потерпала, що його там злобивим вовкулакою зроблять (В. Кучер). — Пор. 1. недобрози́чливий.

ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.; ТРІСКУ́ЧИЙ, СКРИПУ́ЧИЙ розм. (про мороз). Після незвичайно довгої і лагідної осені настала відразу люта, морозна зима (І. Франко); Раз після довгої лютої спеки почалася страшна буря (казка); Тривали нестерпні холоди (І. Ле); Надворі була страшна спека (І. Нечуй-Левицький); А зав'юга на порозі, Холоди пішли страшні (Д. Білоус); Мороз був скажений (Й. Багмут); У нас така скажена спека знову, що аж думки в голові розтають (Леся Українка); Несамовиті вітри закручували туман у тугі чорні спіралі (В. Собко); То земля парує під промінням нещадного сонця (Ю. Збанацький); Безпощадне сонце ворогує з землею (О. Довженко); Над кораблем похмура тінь від хмарки і нещадний рясний дощ (О. Левада); Шалений вітер ламав дерева, зривав дахи (М. Трублаїні); Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); Під злу завірюху Навальний вітрище Руйнує, ламає поміж деревами Лиш ті, що найвищі (А. Кримський); Я все тут.. люблю У всяку пору. І травень розквітлий.., І січень, коли завірюха злюща (П. Дорошко); Лине синове слово живе про бої, про жорстокі морози, про хрещення його бойове... (В. Сосюра); Гримить-гуде за тучами, Ллє зливою злостивою Над матір'ю над сивою (М. Рильський); Гуде, висвистує оскаженілий вітер (А. Хижняк); Від пекельної спеки люди мусили ховатись до своїх саманових темних халупок (О. Досвітній); У канцелярії панував пекельний холод (І. Франко); Від нестямної спеки ви зневіряєтесь на свої очі (Панас Мирний); Немилосердне степове сонце щоліта випивало з річки половину води (М. Іщенко); Осатанілий вітер розхитував бурову (І. Цюпа); Надворі був тріскучий мороз, з вітром (Я. Гримайло); Скалочками виблискує на подвір'ї скрипучий мороз (І. Микитенко). — Пор. 1. несте́рпний, 1. си́льний.

НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який неприхильно ставиться до кого-, чого-небудь), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕПРИВІ́ТНИЙ, НЕЛАСКА́ВИЙ, НЕЛЮБ'Я́ЗНИЙ (який не виявляє лагідності, привітності в ставленні до кого-небудь). Щоб.. схилити на свій бік недоброзичливого до киян князя, вирішено було спокусити.. володаря землі Сіверянської вістями про княжну Чорну (Д. Міщенко); Федір Архипович Шульга ніколи не зважав на лестощі, але не звертав уваги і на пліткарів та незичливих людей (Н. Рибак); Він (Данило Галицький) для оборони князівства змушений був вступити у переговори не лише з недружелюбною Угорщиною, .. а також і з Папою Римським Інокентієм ІV (П. Тичина); Микола відчув, що Гиря неприхильний до радянської влади (В. Гжицький); Хто з нас був добрий, добріший ще буде, хто неприязний, щоб добрості вчився (В. Самійленко); — Чого вона така непривітна, — думаю собі (Марко Вовчок); Гордий і неласкавий з старшими й вищими за себе, Єремія був привітний до челяді (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. злий.

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙ підсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙ розм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙ розм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); — Розстріляю!!! — крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі — так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); — Я не з гнівливих... (В. Бабляк). — Пор. 1. лю́тий.

ШКІДЛИ́ВИЙ (який шкодить комусь, чомусь, перев. здоров'ю, погано впливає на когось, щось), НЕЗДОРО́ВИЙ, ЗЛІ́СНИЙ, ВАДЛИ́ВИЙ, ВАДКИ́Й рідше, ПОГА́НИЙ розм., ЗЛИЙ розм., ШКОДЛИ́ВИЙ розм., ОТРУ́ЙНИЙ розм., ТЛІ́ННИЙ книжн. Горький все намовляє мене іти туди (на гору) на ніч, щоб стріти там схід сонця, але я зрікаюсь, бо не спати ніч уважаю шкідливим (М. Коцюбинський); Тут з'являється ангел-утішитель і випроваджує нещасних з темного завулка, з нездорового повітря на свіжий, ясний світ Божий (Н. Кобринська); У рисовому господарстві дуже злісними бур'янами є просянки (з журналу); В багатьох (криницях) вода з точки зору медицини погана (з газети); (Любов:) Бути щасливою самій і дати щастя іншому, що ж тут злого? (Леся Українка); Ще єсть погорджені у племені грибів: Ніхто ніколи їх не смажив і не їв, Одні бо не смачні, а другі ще й шкодливі (переклад М. Рильського); Та пісня має у собі щось отруйне (М. Коцюбинський); Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий (П. Тичина). — Пор. згу́бний.