злий

ЗЛИЙ, зла, зле.

1. Сповнений злості, ворожнечі, недоброзичливості; протилежне добрий (про людину).

— О сину!..Чи я ж тебе на те родила, Щоб згинув ти од злих людей? (Котл., І, 1952, 232);

[Явдоха:] Скільки ти не знай, а як у тебе серце зле, то й те, що знаєш,— не на добро воно людям, а на лихо та на безголов’я піде (Мирний, V, 1955, 151);

Він, як і всі його предки, що споконвіку жили над Дніпром, вірив у те, що на світі є боги добрі і боги злі (Скл., Святослав, 1959, 17);

// у знач. ім. злий, зло́го, ч.; зла, зло́ї, ж. Про злобну, недоброзичливу людину.

І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Шевч., І, 1963, 339);

// Сповнений гніву, сердитий на кого-, що-небудь.

Кіт Вовкові сказав: .."Біжи ж, аж ген живе Трохим!» «Трохим? боюсь зійтися з ним: З весни ще злий він за ягнятко!» (Гл., Вибр., 1951, 5);

— Всі на мене злі, а я ще зліший,— засміявся Джмелик (Тют., Вир, 1964, 516);

Зайшов [генерал] до хати розчервонілий, злий, навіть не привітався до Устима (Кучер, Чорноморці, 1956, 40);

// Надзвичайно лютий, хижий, кровожерний (про хижаків, зміїв і т. ін.).

Бачить хлоп, що сам не зможе Злого лиса доконать, Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Фр., XIII, 1954, 268);

[Сербин:] На калині тій між темними вітами злая гадина в’ється… (Вас., III, 1960, 35);

Злі собаки;

// Який виражає злість, злобу.

Баба Палажка не одказала на її [Параски] привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима (Н.-Лев., II, 1956, 337);

Воно, мале, з блискучим пронизливим поглядом, стоїть, розкарячившись, на килимній тачанці, тонкі злі губи міцно стиснуті (Гончар, II, 1959, 235);

Жінка остовпіла і дивилась на нас поглядом, що раз у раз мінився з запитливого на лякливий, із спокійного на злий (Досв., Вибр., 1959, 81);

Обличчя Кульчицького стало злим і роздратованим (Коз., Нові Потоки, 1948, 233);

Злий голос.

◊ Бода́й все зле та лихе́ кому — побажання нещастя кому-небудь.

— Ні, не моя нива! не моя! а того… бодай йому все зле та лихе!..— скаженіє Роман (Коцюб., І, 1955, 107);

Злий ге́ній див. ге́ній;

Злий дух див. дух;

Зла личи́на — уживається як лайливий вираз.

— Він же, зла личина, ось що у кишені носить (Барв., Опов.., 1902, 335);

Під злу ру́ку — коли людина буває дуже розгніваною.

Розтривожився Дмитрій [Дмитро], збентежився. Під таку злу руку ввійшов розшуканий дружинниками Іванко (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 207);

Злі язики́ — люди, які займаються плітками; наклепники.

А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Г.-Арт., Байки.., 1958, 43).

2. Викликаний, пройнятий злістю, злорадством, недоброзичливістю.

Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи (Номис, 1864, № 12867);

[Олеся:] Коли, ж тут раптом обхопить, мов перевеслом, інша глумлива та зла думка (Кроп., II, 1958,267);

— То почекай, Любо, щось маю сказати! — пізно схоплюється Салоган.— А ви своїй жінці скажіть! — з-за плеча кинула злий смішок (Стельмах, І, 1962, 345);

Працюй же, друже мій, у людство вір, Грудьми ставай назустріч злій погрозі (Рильський, III, 1961, 308);

// В якому виявляється жорстокість, нещадність.

Пан слідчий глибоко переконаний, що вони.. не мали злого наміру вчинити перед державою злочин (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87);

Злі вчинки.

3. Який завдає надзвичайно тяжких страждань, мук, неприємностей; жорстокий.

А там десь геть її дочка мала В гарячці злій без пам’яті металась (Стар., Поет. тв., 1958, 193);

[Едіта:] Вчителю шановний! Ви не одійдете від мене в гніві, не завдасте такої злої кари мені за необачність мого сина (Л. Укр., III, 1952, 27);

Злий біль; Зла журба.

4. Поганий, несприятливий (про час).

— Злі часи настали! — почувся голос, і мама оглянулася. По голосу не можна було впізнати, хто це сказав (Чендей, Поєдинок, 1962, 47);

Ми удвох дивились «Катерину». Слухали тяжкі її жалі, День її недовгий, злу годину В давнім, у Шевченковім селі (Мал., Віщий голос, 1961, 66);

Він вважав для себе цей рік злим (Рибак, Помилка.., 1940, 75);

// Нещасливий, злиденний.

Зле безталання Зострінеться всюди, І на шляху і без шляху (Шевч., І, 1963, 227);

На якусь мить їй навіть привиділось, що це він і є, що це їх разом зла доля закинула в цю страхітливу пастку [полон] (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 122);

// Який містить у собі або несе людям зло; згубний.

— Жінко, пильнуй їх [синів], вони на дуже злій дорозі (Фр., VIII, 1952, 151);

На злото в трюмі — жде казна. Тебе, корсара,— зла тюрма (Ю. Янов., V, 1959, 54).

5. Який досяг найвищого ступеня у своєму вияві; сильний, лютий.

Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі… (Коцюб., II, 1955, 301);

Жахів спиняючи гонитву і сили стримуючи злі, ми ведемо невтомну битву за мир народів на землі (Уп., Укр. поема, 1950, 130);

За вікном гуде тільки вітер злий (Сос., 11,1958,22).

6. розм. Шкідливий, отруйний.

Зо злої трави не буде доброго сіна (Номис, 1864, № 7148);

Злий кукіль; Зле сім’я.