знаттєлюбний
ДОПИ́ТЛИВИЙ (який прагне про все дізнатися, все зрозуміти; властивий такій людині), ЦІКА́ВИЙ, ЗНАТТЄЛЮ́БНИЙ, ДОСКІ́ПЛИВИЙ розм. Удумливий, до всього цікавий, допитливий (Мусій) ..Оце й до них ходить хіба не з тієї допитливості (А. Головко); Павло Чкалов намагався виховати в хлопця характер, спостережливість, гостре око, допитливий та ясний розум (О. Ільченко); Дитинка глянула на мене ясно Розумними, цікавими очима (Леся Українка); Мав (Микола Михайлович) на мислі виховати хорошого журналіста, доскіпливого газетяра (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знаттєлюбний — знаттєлю́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- знаттєлюбний — -а, -е. Який любить багато знати (у 2 знач.), прагне до знань; допитливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знаттєлюбний — ЗНАТТЄЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить багато знати (у 2 знач.), прагне до знань; допитливий. Словник української мови в 11 томах