зібгати

М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИ діал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИ розм., ТЕРМОСИ́ТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм. (перебираючи пальцями). — Док.: зім'я́ти, пом'я́ти, розім'я́ти, пром'я́ти, пожма́кати, зіжма́кати (зжма́кати), пожмакува́ти, зжу́жмити, підім'я́ти, прим'я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м'яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. — І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); — Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. — Звичайно, звичайно... На кого ж більше, — розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг (Івонька) свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зібгати — зібга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зібгати — і рідше зобгати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зім'яти, зіжмакати що-небудь жужмом. || перен. Приховати, затамувати (почуття). 2》 Певним чином зігнути, скласти що-небудь. 3》 Зліпити, виробити що-небудь із тіста. 4》 перен. Зробити, створити, написати і т. ін. що-небудь наспіх, швидко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зібгати — Зібга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зібгати — ЗІБГА́ТИ і рідше ЗОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зім’яти, зіжмакати що-небудь жужмом. Зібгав [Аркадій Петрович] серветку, кинув на стіл і вибіг з хати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. зібгати — Зібга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — коровай. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. н. п. 4) — гніздо́. Свить гнѣздо. Словник української мови Грінченка