1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зібгати

зібга́ти

і рідше зобгати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Зім'яти, зіжмакати що-небудь жужмом.

|| перен. Приховати, затамувати (почуття).

2》 Певним чином зігнути, скласти що-небудь.

3》 Зліпити, виробити що-небудь із тіста.

4》 перен. Зробити, створити, написати і т. ін. що-небудь наспіх, швидко.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зібгати — зібга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зібгати — М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. зібгати — Зібга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. зібгати — ЗІБГА́ТИ і рідше ЗОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зім’яти, зіжмакати що-небудь жужмом. Зібгав [Аркадій Петрович] серветку, кинув на стіл і вибіг з хати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. зібгати — Зібга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Скомкать. 2) Согнуть; свернуть. 3) — коровай. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. н. п. 4) — гніздо́. Свить гнѣздо. Словник української мови Грінченка