зізнаватися

ЗІЗНАВА́ТИСЯ (говорити відверто про свої дії, вчинки, думки і т. ін.), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ВІДКРИВА́ТИСЯ. — Док.: зізна́тися, призна́тися, відкри́тися. — Не міг більше в собі носити, то прийшов правду розказати, зізнатись у всьому (Є. Гуцало); — О, пане-товаришу! Прапори в нас готові ще від сорокового року! — дружно признавалися чехи (О. Гончар).

ЗНАЙО́МИТИСЯ (заводити знайомство з ким-небудь), СПІЗНАВА́ТИСЯ, ПІЗНАВА́ТИСЯ, СПІЗНАВА́ТИ перев. док., ЗАПІЗНАВА́ТИСЯ розм., ЗАПІЗНАВА́ТИ розм., ЗАЗНАЙО́МЛЮВАТИСЯ розм., РОЗПІЗНАВА́ТИСЯ рідко, ЗНАКО́МИТИСЯ рідко, ЗІЗНАВА́ТИСЯ діал., ЗАЗНАВА́ТИСЯ діал. — Док.: познайо́митися, спізна́тися, пізна́тися, спізна́ти, запізна́тися, запізна́ти, зазнайо́митися, розпізна́тися, познако́митися, зізна́тися, зазна́тися. — Кого я бачу!.. Хлопці, батько Боженко, командир Таращанського полку. Хто не знайомий — знайомтесь (О. Довженко); Спізнався з панночкою полковий лікар та й почав щодня вчащати (Марко Вовчок); — Я запізнався з ними, може, перед трьома місяцями. Деякі приходили до Опеньковець до читальні, а з декотрими запізнався в місті (Лесь Мартович); В його ж я запізнав Людвіга Кубу, теж чеха, що спеціально студіював українську народну музику (В. Самійленко); Коли ж він ближче зазнайомився з Гнатом Яворським, той виявився таким же простим, як усі робітники (С. Чорнобривець); Ми з нашими сусідами — румунами, болгарами, чехами.. розпізнались гаразд (П. Інгульський); Однієї неділі Воздвиженський, надівши суконний сіртук, пішов знакомитись до професорів (І. Нечуй-Левицький); Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно. Ми тільки-но зізналися (О. Досвітній); Лушня встряв у шинки. Там він зазнався з Матнею і Пацюком (Панас Мирний).