зіяти

ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Збанацький); Унизу просто перед очима шумував Дніпро, а збоку чорними безоднями зіяли ярки (М. Коцюбинський); Обіч глибочіло провалля (Н. Рибак); Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (І. Франко); Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зіяти — зія́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зіяти — -яє, недок. Те саме, що зяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зіяти — ЗІЯ́ТИ, я́є, недок. Те саме, що зя́яти. Ліворуч гірської дороги.. зіяла поросла лісом пропасть (Коб., І, 1956, 381); Коло полу зіяли дві порожні скрині: Наталчина й Христі (Кос. Словник української мови в 11 томах