зіяти
ЗЯ́ЯТИ (про отвір, яму, провалля — бути широко відкритим), ЗІЯ́ТИ, ГЛИБОЧІ́ТИ розм., ПОЗІВА́ТИ рідко, ПОЗІХА́ТИ рідко. На подвір'ї вже зяяли глибокі ями, деякі липи були розчахнуті, повсюди валялись гілля та тріски з дерев (Ю. Збанацький); Унизу просто перед очима шумував Дніпро, а збоку чорними безоднями зіяли ярки (М. Коцюбинський); Обіч глибочіло провалля (Н. Рибак); Долішня половина печі була відкрита і позівала темною.. пащекою (І. Франко); Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні (Леся Українка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зіяти — зія́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зіяти — -яє, недок. Те саме, що зяяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зіяти — ЗІЯ́ТИ, я́є, недок. Те саме, що зя́яти. Ліворуч гірської дороги.. зіяла поросла лісом пропасть (Коб., І, 1956, 381); Коло полу зіяли дві порожні скрині: Наталчина й Христі (Кос. Словник української мови в 11 томах