камердинер

СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст., зневажл., ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16- 18 ст.), ЦЮ́РА діал., ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток); ЧЕЛЯ́ДНИК іст., ЧЕЛЯДИ́Н іст., ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше, О́БШАР збірн., зах. (селянин, який працював у панському дворі). В палаці забігали, завештались слуги, укладаючи на вози усяке князівське добро (І. Нечуй-Левицький); Воєвода з похмурою неквапливістю прикидав, як слід зодягти свого нового прислужника (П. Загребельний); Андрій.. зопалу й прогнав служника (Я. Баш); На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума); (Конон:) Я наче.. пахолок у моєї жінки, що мушу робити тільки так, як моїй жінці забагнеться (М. Кропивницький); — Та, Боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця! (Леся Українка); (Оля:) Тимчасом він уже трохи підріс, його, як кріпака, пан забрав до себе за козачка (С. Васильченко); Княжеські челядинці.. вештались по містечках, селах і хуторах і що хотіли, те й робили (О. Стороженко); Трохи віддалік за графом мовчки їхали конюх Петрович і рожевощокий гайдук (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камердинер — камерди́нер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. камердинер — див. СЛУГА Словник синонімів Караванського
  3. камердинер — -а, ч. Кімнатний слуга при панові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. камердинер — Покоївець, слуга Словник чужослів Павло Штепа
  5. камердинер — камерди́нер (нім. Kammerdiener) у дворянсько-буржуазному побуті кімнатний або особистий служник. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. камердинер — Камерди́нер, -ра; -нери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. камердинер — КАМЕРДИ́НЕР, а, ч. У буржуазно-дворянському побуті — кімнатний слуга при панові. Перед самою залою, на стільчику, ..у лівреї з золотими позументами, Степан Пугач — молодий, вродливий камердинер (Мирний, II, 1954, 99); — Все готово... Словник української мови в 11 томах