1. Словник синонімів української мови

квит

ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є. Гуцало); Він подав ту писульку Левкові і, ставши збоку, чекав, що скаже отаман (І. Цюпа); — Так я вас уже прошу: черкніть йому цидулу, будьте ласкаві (І. Рябокляч); — Коли хоч, я напишу до його квит, дам тобі до рук, і він тебе прийме (І. Нечуй-Левицький).

КВИТА́НЦІЯ, КВИТ розм., КВИТО́К заст. Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Леся Українка); Пан Роздобудько, лічачи золоті кружальця, нахабно спитав: — Значиться, третина? ..Чи, може, половина? — Третина, третина! — злякано погодився пан Купа-Стародупський. — Пишіть-но квит (О. Ільченко); В руці у панотця ще був квиток на три сажні дров (А. Свидницький).

КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., КАПЕ́ЦЬ розм., КВИТ розм., ТРУБА́ розм. Кінець подорожі, — Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному (Леся Українка); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар); "Ну, — думалось йому неясно, — зараз скажений псюга цапне мене іклами за ніс — і амба" (Є. Гуцало); Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар); — Зайдемо під повітку, а то побачить мама через вікно, і каюк нашій розмові (Ірина Вільде); Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тоді-то був би нам капут (Є. Гребінка); Він подумав, що в темряві німці легко можуть підкрастися по дорічному схилу дамби — і тоді їм обом капець. Йому і тому хлопчикові (О. Сизоненко); Землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко); — Стривай, Ганджібаєв.., тут труба нам буде! Зачекаємо роту! (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квит — Квит: — квитанція [44-1] Словник з творів Івана Франка
  2. квит — квит 1 іменник чоловічого роду розм. квит 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. квит — Квит, квіт. Квитанція, розписка. Коли ж двірник не зможе добре вияснити обрахунку або не буде мати квитів або иньших паперів, аби доказати, на що він ужив доходів громадских [... Українська літературна мова на Буковині
  4. квит — Квиток, розписка, квитанція, г. поквитовання; ФР. кінець, все <н. віддай і квит>; ПР. СЛ. розквитались, розрахувались <н. ми з вами квит або квити>. Словник синонімів Караванського
  5. квит — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що квитанція; розписка. || заст. Записка. 2》 у знач. присудк. сл. Розрахунки закінчено. Квит за квит — розрахунки закінчено. Ми (ви і т. ін.) квити з ким — ми (ви і т. ін.) розрахувалися з ким-небудь. 3》 у знач. присудк. сл. Кінець, годі, усе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. квит — КВИТ, а, ч., розм. 1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (І. Франко); – Зобов'язань проти мене не маєте жодних. Словник української мови у 20 томах
  7. квит — Боргова розписка Словник застарілих та маловживаних слів
  8. квит — і (та й) квит. І все; та й годі. Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров); Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю. Фразеологічний словник української мови
  9. квит — Квит. Ми з тобо́ю квит Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. квит — КВИТ, а, ч., розм. 1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (Фр., III, 1950, 76); — Зобов’язань проти мене не маєте жодних. Словник української мови в 11 томах
  11. квит — Кви́т, -ту м. 1) Разсчетъ, полученіе рабочими денегъ. Черк. у. 2) Квитанція, расписка въ полученія. 3) Расписка, дающая право на полученіе чего-либо. Надів... рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Словник української мови Грінченка