квит
КВИТ, а, ч., розм.
1. Те саме, що квита́нція; розписка.
Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (І. Франко);
– Зобов'язань проти мене не маєте жодних. Лише квит підпишете, що взяли гроші (О. Кобилянська);
Пан Роздобудько, лічачи золоті кружальця, нахабно спитав: – Значиться, третина [грошей]? .. Чи, може, половина? – Третина, третина! – злякано погодився пан Купа-Стародупський. – Пишіть-но квит (О. Ільченко);
// заст. Записка.
– Коли хоч, я напишу до його квит, дам тобі до рук, і він тебе прийме (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. пред. Розрахунки закінчено.
– Ви принесли річ, одержали за неї, що належиться, і квит (П. Колесник).
3. у знач. пред. Усе закінчено; кінець, край.
[Яків:] Нема мені кого покидати, нема за ким і жалкувати. І за мною ніхто не пожалкує. Стало буть, кругом – квит (М. Кропивницький);
– Так і напиши – “все, що я тут написав, є брехня” .. І буде квит. Отак відмовишся і все буде в порядку (І. Багряний);
Оця подія розкрила мені очі. Квит! (А. Шиян).
◇ (1) І (та й) квит – і все; та й годі.
– Таке й скажеш! – одмахується од Гнатових слів Христя. – Будь як дома та й квит! (І. Вирган);
Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його, – він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров);
Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою. – Стояти й квит (Ю. Бедзик);
Залишилося посидіти над дипломною роботою – і квит. Диплом про вищу університетську освіту в кишені! (О. Шугай);
(2) Квит за квит – еквівалентно, рівноцінно (про обмін).
[Тиміш:] Ти як же це – піший? [Микита:] Отут і ввесь! [Тиміш:] Стій, будем кінними! Ти мені – пістоля, я тобі – коня, – квит за квит! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- квит — Квит: — квитанція [44-1] Словник з творів Івана Франка
- квит — квит 1 іменник чоловічого роду розм. квит 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- квит — Квит, квіт. Квитанція, розписка. Коли ж двірник не зможе добре вияснити обрахунку або не буде мати квитів або иньших паперів, аби доказати, на що він ужив доходів громадских [... Українська літературна мова на Буковині
- квит — Квиток, розписка, квитанція, г. поквитовання; ФР. кінець, все <н. віддай і квит>; ПР. СЛ. розквитались, розрахувались <н. ми з вами квит або квити>. Словник синонімів Караванського
- квит — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що квитанція; розписка. || заст. Записка. 2》 у знач. присудк. сл. Розрахунки закінчено. Квит за квит — розрахунки закінчено. Ми (ви і т. ін.) квити з ким — ми (ви і т. ін.) розрахувалися з ким-небудь. 3》 у знач. присудк. сл. Кінець, годі, усе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квит — Боргова розписка Словник застарілих та маловживаних слів
- квит — і (та й) квит. І все; та й годі. Хоч як утішали діда, хоч як умовляли його,— він затявся на своєму: буду помирати і квит (А. Дімаров); Фамільярним тоном обірвав його присадкуватий офіцер і рубонув у повітрі рукою.— Стояти й квит (Ю. Фразеологічний словник української мови
- квит — ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є. Словник синонімів української мови
- квит — Квит. Ми з тобо́ю квит Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квит — КВИТ, а, ч., розм. 1. Те саме, що квита́нція; розписка. Він не раз власне через дрібницю, через те, що згубив якийсь квит, забув записати якийсь рахунок.., мусив доплачувати і переплачувати (Фр., III, 1950, 76); — Зобов’язань проти мене не маєте жодних. Словник української мови в 11 томах
- квит — Кви́т, -ту м. 1) Разсчетъ, полученіе рабочими денегъ. Черк. у. 2) Квитанція, расписка въ полученія. 3) Расписка, дающая право на полученіе чего-либо. Надів... рясу та й пішов до його (пана). Думаю: і познакомлюсь, і поговорю за квит на дрова. Словник української мови Грінченка