керниця

ДЖЕРЕЛО́ (потік води, що утворюється внаслідок виходу підземних вод на поверхню землі), КЛЮЧ рідше, КРИНИ́ЧКА, КРИНИ́ЦЯ рідше, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал., КРИНИЧОВИ́НА діал., ЧУР діал., ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал., ЖИВЕ́ЦЬ діал. З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Ключ прозоро б'є з-під косогору, І рине, і дробиться по піску (М. Рильський); Під скелею блищала у кам'яному жолобку криничка (І. Нечуй-Левицький); Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Я. Щоголів); Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною (Марко Вовчок); Коло неї чур Студеної води, як срібнесенький шнур (Ю. Федькович); Олекса пішов шукати чуркала, щоб обмити (рану) (Г. Хоткевич); В норах вода чистесенька, В цю я ся дивила (Ю. Федькович).

КРИНИ́ЦЯ (вузька й глибока яма, викопана до водоносних шарів і захищена зрубом від обвалів, призначена для добування води), КОЛО́ДЯЗЬ, КЕРНИ́ЦЯ (КИРНИ́ЦЯ) діал.; КО́ПАНКА, СТУ́ДНЯ діал., СТУ́ДЕНЬ діал. (перев. без зрубу). Поприбігали люди до криниці й наливали коновками воду в відра (Лесь Мартович); Господиня, дружина Горпищенкова, йде з відрами до колодязя набрати води (О. Гончар); Над берегом, коло горбка, Стоїть з цебринами керниця (С. Руданський); Падають навколо бабусі жовті груші з грушки.. Вона відкладає шитво, збирає їх і кидає в копанку (Григір Тютюнник); Біля обмерзлого студня, димлячи парою, на всі груди іржали відгодовані огирі (Григорій Тютюнник).