корабельник

КОРАБЛЕБУДІВНИ́К, КОРАБЕ́ЛЬНИК, СУДНОБУДІВНИ́К, КОРАБЕ́Л розм. — Я дуже люблю фізику, — каже Леся, — адже не можна бути кораблебудівником, не знаючи фізики (О. Іваненко); Будинок цей звів колись.. Ярема Ярило, давно забутий, а славний у ті часи майстер на всячину, що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (О. Ільченко); Суднобудівники перед спуском судна на воду прикрашають його носову частину вінками та гірляндами з хвої (з журналу); Ще одно судно, збудоване київськими корабелами, готується до відправки в порт постійної прописки — Керч (з газети).

МОРЯ́К (той, хто служить у флоті), ФЛО́ТСЬКИЙ розм., КОРАБЕ́ЛЬНИК заст.; МАТРО́С (рядовий військового флоту; службовець суднової команди в цивільному флоті). Внизу стояв моряк у білому кітелі і кашкеті із золотим крабом (П. Панч); -. Нам якби щось про чорноморських матросів, — заблищала очима Вутанька. — Та пісень з нотами... — Про флотських навряд чи щось буде, — висловив сумнів воєнком (О. Гончар); Усе море було пусте: сусідство обох флотів відстрашило купців та корабельників (Юлан Опільський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корабельник — корабе́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. корабельник — -а, ч. 1》 Фахівець із будування кораблів. 2》 заст. Власник торговельного корабля або взагалі той, хто плаває на кораблі; моряк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корабельник — КОРАБЕ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Фахівець із будування кораблів. Будинок цей звів колись .. Ярема Ярило.., що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (О. Ільченко). 2. розм. Той, хто плаває на кораблі; моряк. Словник української мови у 20 томах
  4. корабельник — КОРАБЕ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Фахівець із будування кораблів. Будинок цей звів колись.. Ярема Ярило.., що був і будівничим, і корабельником, і меблярем (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 158). 2. заст. Словник української мови в 11 томах