1. Словник синонімів української мови

король

МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн., САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДНИК заст., САМОВЛА́ДЦЯ заст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИК зневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬ заст., ПОМА́ЗАНИК заст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); (Василько:) Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти (слава) хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та мені про те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта -. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); — А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Король — Коро́ль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. король — (у державі) МОНАРХ, самодержець, самовладець; (бізнесу) монополіст. Словник синонімів Караванського
  3. король — [корол'] -л'а, ор. -лем, м. (на) -лев'і/ -роул'у, мн. -роул'і, -роул'іў Орфоепічний словник української мови
  4. король — -я, ч. 1》 Титул монарха, а також особа, що має цей титул. 2》 чого, перен., розм. Про чоловіка, що вирізняється особливою принадністю, манерами тощо. Король танго. || також з означ. Про великого монополіста в якій-небудь галузі промисловості або торгівлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. король — КОРО́ЛЬ, я́, ч. 1. Титул монарха (перев. феодальної країни), а також особа, що має цей титул. На сеймі обібрали таки за короля того, кого бажали козаки, але миру та злагоди все-таки не було між козаками та Польщею (І. Словник української мови у 20 томах
  6. король — (короля) ч. 1. крим. Ватажок злочинної групи. БСРЖ, 281; СЖЗ, 56. // Авторитетний у злочинному світі Ховали Бальбузу, короля кримінального світу <...> (В. Даниленко, Кієвскій мальчик). ЯБМ, 1, 461. 2. крим. Той, хто утримує притон злочинців. Словник жарґонної лексики української мови
  7. король — коро́ль 1. Глава держави в деяких монархіях, вищий (після імператора) монархічний титул. Від імені імператора Карла Великого. 2. Переносно – монополіст у якійсь галузі економіки чи торгівлі (напр., нафтовий К.). 3. Гральна карта з зображенням чоловічої фігури у короні. 4. Головна фігура у шахах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. король — Титул монарха; у слов'янські мови назва прийшла від імені Карла Великого, який став для слов'ян синонімом володаря; ототожнена з лат. титулом рекс (rex). Універсальний словник-енциклопедія
  9. король — кум королю́, зі сл. бу́ти. У виграшному становищі. — Це ж сім десятин. Тоді я кум королю,— вголос міркує Євдоким Юренко (М. Стельмах). трима́ти себе́ короле́м. Поводитися гордовито, поважно. Фразеологічний словник української мови
  10. король — Коро́ль, -ля́, -ле́ві, -ле́м, -ро́лю! -ролі́, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. король — КОРО́ЛЬ, я́, ч. 1. У деяких феодальних і буржуазних країнах — титул монарха, а також особа, що має цей титул. Було, шляхта, знай, ..День і ніч гуляє Та королем коверзує… (Шевч., І, 1951, 82); Ішов 1848 рік.. Словник української мови в 11 томах
  12. король — Король, -ля м. 1) Король. Сейми, сеймики ревіли, сусіде мовчали, дивилися, як королі із Польщі втікають. Шевч. 130. То король ниверсали писав, самому Барабашу до рук подавав. Дума. 2) Названіе вола самой свѣтлой масти. КС. 1898. VII. 42. Словник української мови Грінченка