1. Словник синонімів української мови

крикливий

КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (О. Гончар); Визирнув Іван Чумак на ту лайку, що дійшла до його вуха, хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (К. Гордієнко); Жінка удосвіта дочку родила. Дитина здорова та горлата. Усіх утішає, як почне галасувати (казка); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (В. Кучер).

КРИКЛИ́ВИЙ (про голос, звук), КРИКУ́ЧИЙ розм.; ЛЕМЕНТЛИ́ВИЙ, ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (пронизливий). Прийшов дядько Іван з жінкою Тетяною, і кімната сповнилася його крикливим голосом (П. Панч); В хаті заговорила мати-господиня, її лементливим голосом тепер заповнювалися покої суботівської господи (І. Ле); Саме в цю мить від ґанку дикий верескливий шарпнувся крик (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крикливий — крикли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крикливий — Галасливий, горлатий, горластий, ротатий; (з виском) верескливий; (хто) сварливий, ЛАЙЛИВИЙ; (що б'є в очі) строкатий, екстравагантний, шпаркий. Словник синонімів Караванського
  3. крикливий — I айкало, алілуйко, аяйкало, бурлій, верескливий, верескун, верещака, верлань, верлатий, визига, вищака, гавкуватий, гавкучий, гавкущий, галайко, галайкуватий, галасай, галасайко, галасливець, галасливий, галасуватий, гарикало, гарикливий, гарікливий... Словник синонімів Вусика
  4. крикливий — -а, -е. 1》 Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). 2》 Який доходить до крику (про голос, розмову тощо); пронизливий, верескливий. 3》 Схильний до сварок; сварливий, лайливий. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крикливий — КРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). Я бачу себе маленьким .. хлопчиною посеред цілої юрми... крикливих, веселих .. хлоп'ят (І. Франко); Катрусі скоро надокучила криклива дитина (Н. Словник української мови у 20 томах
  6. крикливий — КРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). Я бачу себе маленьким.. хлопчиною посеред цілої юрми…крикливих, веселих.. хлоп’ят (Фр., І, 1955, 258); Катрусі скоро надокучила криклива дитина (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. крикливий — Крикливий, -а, -е Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка