1. Словник синонімів Вусика

крикливий

I

айкало, алілуйко, аяйкало, бурлій, верескливий, верескун, верещака, верлань, верлатий, визига, вищака, гавкуватий, гавкучий, гавкущий, галайко, галайкуватий, галасай, галасайко, галасливець, галасливий, галасуватий, гарикало, гарикливий, гарікливий, гаркун, гарюкало, голосистий, голосний, горлай, горлань, горластий, горлатий, горлач, горлодер, горлопан, горлопанистий, горлястий, гризюка, громовержець, громовик, гучноголосий, дзявкун, жаборот, желіпало, зіла, зіпака, зіпун, клеветучий, крикач, крикливець, крикун, крикунчик (дит.), крикуняка, крикучий, крикущий, ревун, ротатий, сварливий, скавло, чварливий

Фразеологічні синоніми: базарна баба; баба Палажка; баба Параска; Кайдашева сім'я

Приповідки: Ну й тиха: постав на воротях і гони череду — не піде!

II

див. голосний

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крикливий — крикли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. крикливий — Галасливий, горлатий, горластий, ротатий; (з виском) верескливий; (хто) сварливий, ЛАЙЛИВИЙ; (що б'є в очі) строкатий, екстравагантний, шпаркий. Словник синонімів Караванського
  3. крикливий — -а, -е. 1》 Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). 2》 Який доходить до крику (про голос, розмову тощо); пронизливий, верескливий. 3》 Схильний до сварок; сварливий, лайливий. 4》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крикливий — КРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). Я бачу себе маленьким .. хлопчиною посеред цілої юрми... крикливих, веселих .. хлоп'ят (І. Франко); Катрусі скоро надокучила криклива дитина (Н. Словник української мови у 20 томах
  5. крикливий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. Словник синонімів української мови
  6. крикливий — КРИКЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий (у 1 знач.). Я бачу себе маленьким.. хлопчиною посеред цілої юрми…крикливих, веселих.. хлоп’ят (Фр., І, 1955, 258); Катрусі скоро надокучила криклива дитина (Кобр., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. крикливий — Крикливий, -а, -е Крикливый. Ірися... цьохля проклятуща... крикливійша із щебетух. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка