либонь

МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм., ВІ́ДАЙ розм., АЧЕ́Й розм., МА́БУ́ТИ заст., МА́БІ́ТЬ діал., МАЙ діал., БЕ́ЗМАЛЬ діал.; НАДІ́СЬ (НАДІ́ЙСЬ) розм. (з відтінком вірогідності); МО́ЖЕ, МОЖЛИ́ВО, МО' діал., ПРАВДОПОДІ́БНО діал. (уживається для вираження припущення). Над самою річкою стояло здорове шатро, мабуть, якогось багатого цигана (І. Нечуй-Левицький); Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я "Кобзаря" (Т. Шевченко); Ви, певно, гніваєтесь на мене, що так давно вже писали (М. Коцюбинський); — За участь в такій експедиції вас, напевно, чекає нагорода (З. Тулуб); — Зле, пане, робите: у бабів є гроші! Ще, допевне, з тих, що собі наскладали крадьки (Лесь Мартович); Попався під ноги якийсь плай. Був, очевидно, якийсь давній, закинений, бо часто зовсім зникав з-під ніг (Г. Хоткевич); Щось, видно, хороше твердив Шестірний (Панас Мирний); Отямилась (Зінька) тільки на городі в дядька Гордія — видко, впала через тин, як бігла (А. Головко); Розмова Полі почала доходити ще глухіше — очевидячки, жінка перейшла до трюму (Ю. Яновський); І коваль, Зінчин батько, пробі, запишеться (А. Головко); — Бог з тобою!.. Сто вовків!.. Та б село почуло! — Та воно, пак, і не сто, А п'ятдесят було (С. Руданський); Ледве чутно скрипнули двері, — відай, хтось вийшов з хати (І. Франко); Була то ніч, з усіх ночей Найнеспокійніша, ачей (О. Підсуха); Вдарив і грім похоронний... Нічого, мабути ждать: Треба людині сторонній Шану останню віддать (П. Грабовський); Говорив (Іван) тоді за призви, що його, май, в москалі візмуть... (Леся Українка); Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка); — Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки (І. Нечуй-Левицький); Може, ставши льотчиком відомим, Пронесеш ти славу на крилі, А можливо, будеш агрономом Не в надхмар'ї, просто на землі (П. Дорошко); (Левко:) А чого ж це, молодиця, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настала? (С. Васильченко); Ключ від мого покою забирав з собою, бо, правдоподібно, забавлюсь довше (О. Кобилянська).

НА́ЧЕ спол., част. (спол. з'ясувальний — ужив. для приєднання деяких видів підрядних речень із знач. неповної достовірності, сумніву, непевності тощо; част. — ужив. для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності тощо), НІ́БИ, МОВ, НЕНА́ЧЕ, НЕМО́В, НІ́БИТО, НА́ЧЕБ, НА́ЧЕБТО, НЕНА́ЧЕБТО, МО́ВБИ, МО́ВБИТО, НЕМО́ВБИ, НЕМО́ВБИТО, БУ́ЦІМ розм., БУ́ЦІМТО розм., ГЕ́ЙБИ діал.; ЛИБО́НЬ розм. (ужив. з більшими синтаксичними обмеженнями). Кузьма робить вигляд, наче він мудрує (М. Стельмах); Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні); Про Ваньку говорилося в селі, ніби він працював ковалем у самому Києві (Ю. Збанацький); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський); (Лев (удає, мов недочув):) Га? ідіть здорові! (Леся Українка); — Усе ти з книжками, Давиде, — і мов задумалась (А. Головко); Помічено було, нібито щось прошмигнуло в натовпі (О. Гончар); Гнався за ними нібито десь і міліціонер на своїм мотоциклі (О. Гончар); Бач, притворяється, начеб вони нічого не знають (М. Стельмах); Вийшла й подивилася округи.. (Кармелева дружина) — начеб усе округи змінилося (Марко Вовчок); — Розсердився (батюшка) на Опанаса, нібито Опанас нагайкою вдарив, коли підходив (О. Довженко); Я знову слухаю начебто знайому і водночас незнайому музику (Є. Гуцало); Розказували, мовби мати Явдошина.. сиділа увечері пізно в своїй хаті, ..коли у двері щось стук-стук! (Марко Вовчок); Артем мовби не чув її (А. Головко); Колись баби плескали, мовбито він крадене передержує! (Б.Грінченко); Канапа.. мала мовбито штучний вигляд з тою дерев'яною спинкою (Олена Пчілка); Причулося, немовби десь мої хрещеники голосять: "Тату, укрийте нас!" (С. Васильченко); Потім поїзд немовби спіткнувся і знов став (Ю. Смолич); — Ми вповали, що ось немовбито Господь поможе й на Вкраїні завести запорозькі порядки! (П. Куліш); З-за печі часто виглядала (Дидона), Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать (І. Котляревський); — Недобрі звістки.. — обізвався буцім крізь сон Єремія (І. Нечуй-Левицький); — Рішуче перечу, буцімто Святе Письмо декретує для звірів віковічну неволю у чоловіка (І. Франко); Про землю чутки такі химерні ходять: либонь бомага од царя є, щоб трудящий люд землею наділяти (А. Головко); — Я чую, ти женишся... Та, кажуть, либонь молода не хоче (Панас Мирний).